Європейський платіжний союз, міжурядова організація 17 капіталістичних країн Європи (Австрії, Бельгії, Великобританії, Греції, Данії, Ірландії, Ісландії, Італії, Люксембурга, Нідерландів, Норвегії, Португалії, Туреччини, Франції, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Швейцарії і Швеції) по проведенню багатобічних заліків взаємних вимог по торгівельних і ін. поточним операціям. Функціонувала в 1950—58. Головними цілями Е. п. с. офіційно були відміна торгівельних і валютних обмежень для розширення взаємної торгівлі країн-учасниць і введення загальної оборотності валют. Союз був створений за ініціативою США, зацікавлених в розвитку багатобічних клірингових розрахунків і оборотності валют капіталістичних країн в долари, що полегшувало їм економічну експансію за кордоном. Заліки в Е. п. с. проводилися щомісячно в розрахункових одиницях, прирівняних по золотому вмісту до долара, і здійснювалися Банком міжнародних розрахунків. У розрахунки з країнами, що очолювали валютні зони, включалися також розрахунки з їх членами. Банк виводив пасивне або активне сальдо розрахунків кожної країни зі всіма ін. учасниками, яке підлягало врегулюванню с Е. п. с. При пасивному сальдо частина його стягалася з боржників в золоті або в доларах США (до середини 1954 ця доля складала від 2 до 40%, з середини 1954 до 1955 — до 50, з 1956 до 1958 була підвищена до 75%), а останнє погашалося кредитом Е. п. с. Країни з активним сальдо, у свою чергу, кредитували Е. п. с.
Е. п. с. не зміг забезпечити вирівнювання платіжних балансів. З 1952 ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) очолила стійку групу країн-кредиторів (Бельгія, Нідерланди, Швейцарія). Основними боржниками сталі Францію і Великобританія. Різка незбалансованість розрахунків відображала загострення конкурентної боротьби країн-учасниць Е. п. с. за ринки. Після створення «Спільного ринку» і введення (грудень 1958) європейськими країнами зовнішньої оборотності своїх валют Е. п. с. був замінений Європейською валютною угодою .
