«Революція цін», період значного підвищення товарних цін унаслідок падіння вартості благородних металів, що виконують функцію загального еквіваленту (див. в ст. Гроші ). У історії світової економіки наголошуються два випадки стрибкоподібного зростання цін, пов'язаних з падінням вартості благородних металів. Після відкриття Америки в європейські країни стало поступати золото і срібло, вартість видобутку яких була значно нижча, ніж в Європі. Так, якщо в 1493—1520 середньорічне виробництво срібла складало 151 тис. тройських унцій, то за період 1545—60 його видобуток зріс до 10 млн. тройських унцій в середньому за рік. Основну роль в збільшенні видобутку срібла зіграла розробка багатих родовищ цього металу в Мексиці і Перу. Падіння вартості благородних металів (раніше всього срібла — основного грошового металу в 16 ст) привело до підвищення товарних цін в 2,5—4 рази. Друга хвиля помітного підвищення цін спостерігалася після того, як в кінці 40-х рр. 19 ст почалася розробка каліфорнійських (а згодом — і австралійських) золотих копалень. Якщо за період 1821—50 загальний видобуток золота дорівнював 28 698 375 тройських унцій, то в подальших 30 років (1851—80) вона досягла 181 250 894 тройських унцій, тобто збільшилася більш ніж в 6 разів. Зростання продуктивності праці в золотодобувній промисловості, а отже, і пониження вартості золота зумовили підвищення товарних цін за вказаний період на 25—50%. «Р. ц.» в 2-ій половині 19 ст привела до зростання вартості життя і погіршення положення пролетаріату, а також зіграла певну роль в процесах концентрації промислового виробництва (див. Концентрація виробництва ). З підвищенням цін в результаті приливу великих мас золота і срібла безпосередньо зв'язано виникнення кількісної теорії грошей, згідно якої збільшення кількості грошей в обігу виступає причиною зростання цін. Насправді ж зростання грошової маси відображає зниження вартості благородних металів, т.к. прі цьому вартість товарів виражається в більшій кількості золота або срібла. «... Ціни не тому високі або низькі, що в обігу знаходиться більше або менше кількість грошей, — відзначав До. Маркс, — а навпаки, в обігу тому знаходиться більша або менша кількість грошей, що ціни високі або низькі. Це один з найважливіших економічних законів...» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 13, с. 88—89).
