«Набі», «набіди» (франц. Nabis — пророки, від древнєєвр. набі — пророк), група художників, що існувала близько 1890—1905 в Парижі (П. Серюзье, М. Подіни, К. Руссель і ін., що прилучилися до них пізніше за П. Боннар, Е. Вюйяр, А. Майоль). Випробувавши вплив П. Гогена і понт-авенськой школи, художникі-«Н.» створили своєрідний варіант стилю «модерн» . Для їх творчості характерні близькість до літературного символізму, верховенство колірного початку, декоративна узагальненість форм, м'яка музичність ритмів, площинна стилізація мотивів французького народного мистецтва, японської гравюри і італійських примітивів. Твори Серюзье, Подіни, Русселя властиві релігійно-містичного настрою; інтимно-ліричних буд образів відрізняють роботи Боннара і Вюйяра. «Н.» зверталися до монументального живопису, графіки, декоративно-прикладного мистецтва (ескізи для килимів, вітражів, меблів).
Літ.: Denis М., Théories. 1890—1910, P., 1920; Sérusier P., ABC de la peinture, P., 1950; Humbert A., Die Nabis und ihre Epoche, Dresd., 1967.
