«Критика готської програми», твір До. Маркса, в якому містяться найважливіші положення, що підсумовують розвиток теорії наукового комунізму і економічного учення марксизму за 30 років. Написана в квітні — початку травня 1875 під назвою «Зауваження до програми німецької робочої партії» як критичний розбір проекту програми, підготовленого до об'єднувального з'їзду соціал-демократів в Готові. Вперше опублікована в 1891 Ф. Енгельсом. У 2-м-коді видавництва соч.(вигадування) К. Маркса і Ф. Енгельса робота надрукована в 19-м-коді т.
На основі економічних досліджень, проведених в «Капіталі», Маркс в «До. Р. п.» дає характеристику основних меж двох фаз комуністичного суспільства: першої, нижчої фази — соціалізму і вищої фази — повного комунізму. У комуністичному суспільстві, заснованому на суспільній власності на засоби виробництва, — писав Маркс, — «... виробники не обмінюють своїх продуктів; настільки ж мало праця, витрачена на виробництво продуктів, виявляється тут як вартість цих продуктів, як якесь властиве їм речова властивість, тому що тепер, в протилежність капіталістичному суспільству, індивідуальна праця вже не обхідним шляхом, а безпосередньо існує як складова частина сукупної праці» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 19, с. 18). В той же час на першій фазі комунізму, коли суспільство виходить з надр капіталістичного суспільства і тому зберігає в економічному, етичному і розумовому стосунках «рідні плями» останнього, панує принцип розподілу по праці, тобто по суті той же принцип, який регулює обмін товарів, принцип обміну еквівалентів: «... кожен окремий виробник отримує назад від суспільства за всіма вирахуваннями рівно стільки, скільки сам дає йому» (там же). Соціалізм забезпечує рівність людей по відношенню до засобів виробництва, т. до. ликвидируется приватна власність на засоби виробництва і експлуатація людини людиною. Услід за тим Маркс характеризує вищу фазу комуністичного суспільства, коли зникне підпорядкування його розподілу праці і в той же час протилежність, що поневолило людину, між розумовою і фізичною працею «... коли праця перестане бути лише засобом для життя, а стане сам першою потребою життя; коли разом зі всестороннім розвитком індивідів виростуть і продуктивні сили і всі джерела суспільного багатства поллються повним потоком, лише тоді можна буде абсолютно здолати вузький горизонт буржуазного права, і суспільство зможе написати на своєму прапорі: Кожен за здібностями, кожному по потребах!» (там же, с. 20).
Спираючись на розроблену в «Капіталі» теорію відтворення і виходячи з того, що розподіл предметів вжитку є лише наслідком розподілу самих умов суспільного виробництва, Маркс формулює істотні особливості розподілу сукупного суспільного продукту в комуністичному суспільстві: відшкодування спожитих засобів виробництва, розширення виробництва, резервний фонд; витрати управління, спільне задоволення потреб, фонди для непрацездатних, індивідуальний вжиток. В зв'язку з цим Маркс піддає критиці характерні для дрібнобуржуазного соціалізму уявлення про зрівняльний характер розподілу в комуністичному суспільстві.
Резюмуючи своє вчення про державу, засноване на вивченні досвіду попередніх революцій і класової боротьби в буржуазному суспільстві, Маркс в «До. Р. п.» вперше встановлює історичну неминучість особливої стадії переходу від капіталізму до комунізму з відповідною формою держави, рішуче підкреслюючи необхідність пролетарської диктатури як найважливішої передумови революційного соціалістичного перетворення суспільства. «Між капіталістичним і комуністичним суспільством лежить період революційного перетворення першого в друге. Цьому періоду відповідає і політичний перехідний період, і держава цього періоду не може бути нічим іншим, окрім як революційною диктатурою пролетаріату» (там же, с. 27).
В «До. Р. п.» Маркс розвинув також найважливіші питання тактики класової боротьби пролетаріату. Він різко виступив проти включення в програму положення, ніби по відношенню до робочого класу всі останні класи складають «лише одну реакційну масу», і показав, що це положення заперечує союз пролетаріату і селянства. Маркс розкрив реакційний вміст лассальовського «залізного закону заробітної плати», що увіковічує убогість пролетаріату.
«До. Р. п.» відноситься до числу найважливіших, основоположних робіт Маркса.
До його роботи «До. Р. п.» безпосередньо примикає лист Енгельса А. Бебелю від 18—28 березня 1875 з приводу того ж проекту програми. Піддавши критиці тезу про надкласовий характер держави, Енгельс підкреслює, що пролетаріат потребує держави перш за все на користь придушення своїх противників. Думки Маркса і Енгельса з питання про комуністичне суспільство і про державу отримали подальший розвиток в працях Ст І. Леніна, особливо в його роботі «Держава і революція» .
