«Комеді Франсез» (Comédie-Française) (офіційна назва — «Театр Франсе», «Théâtre-Français»), старий національний театр Франції. Заснований в 1680 в Парижі по указу Людовика XIV, що об'єднав театр Мольера (що раніше злився з театром «Маре») і театр «Бургундський готель». До трупи увійшли М. Шанмеле, М. Барон, Ш. Лагранж, Л. Бежар і ін. Володіючи монополією на виконання літературної драми і отримуючи дотацію що дозволяла запрошувати кращих акторів, «До. Ф.» завоював славу найбільшого театру Франції. Проте розвиток «До. Ф.» гальмувалося консервативними позиціями королівського двору. Протягом 18 ст в театрі відбувався процес розмежування між придворно-дворянською і демократично-просвітницькою тенденціями класицизму . «Вольтерівські» актори А. Лекуврер, М. Дюменіль, І. Клерон, А. Л. Лекен, зберігаючи классицистськие норми, прагнули до психологічної виправданості декламації, сценічної поведінки. У роки Великої французької революції «До. Ф.» називали «Театром Нації». Політична боротьба усередині театру під час революції привела до розколу трупи. Актори Ф. Же. Тальма, Же. Б. Дюгазон, Ф. М. Р. Вестріс залишили «До. Ф.» і організували «Театр Республіки». У 1799 обидві частини трупи знов об'єдналися, і театр отримав колишню назву. Напередодні Липневої революції 1830 на сцені «До. Ф.» ставилися прогресивні романтичні драми Ст Гюго. Героїчна тема з великою силою прозвучала перед революцією 1848 в творчості актриси Е. Рашель. З 20-х рр. 19 ст на сцені «До. Ф.» затвердилися п'єси, де романтичній героїці протиставлялося прославляння буржуазної моралі (Е. Ськріб, в 40—50-і рр. — Е. Ожье, А. Дюма-син, Ст Сарду). Найбільші актори театру в 19—начале 20 вв.(століття) — Жорж, Марс, Сара Бернар, Же. Муне-Сюллі.
Реалістичні традиції розвивалися головним чином комедійними акторами — Е. Ф. Же. Го, Б. К. Кокленом і ін. В кінці 19—начале 20 вв.(століття) у «До. Ф.» стали ставитися твори драматургів критичного реалізму — А. Бека, А. Франса, Же. Ренара, пізніше Е. Фабра і ін. У 1930-і рр. тут працювали режисери Ж. Коно, Л. Жуве, Ш. Дюллен, Р. Тата. У «ДО. Ф.» сформувалося творчість найбільших акторів і режисерів сучасного французького театру — М. Бель, Же. Йоннеля, Би. М. Же. Бові, Би. Бретті, Же. Л. Барро, М. Рено, П. Дюкса і ін. Вірність класичним традиціям перешкоджала проникненню в театр формалістичних декадентських течій. У репертуарі «До. Ф.» широко представлені твори П. Корнеля, Же. Расина, Мольера, П. Маріво, П. Бомарше, А. Мюссе і ін. Серед провідних акторів театру (1950—60-і рр.) — Же. Мейєр, М. Еськанд, Л. Сенье, Ж. Берто і ін. Театр гастролює за кордоном (у 1954, 1964, 1969, 1973 виступав в СРСР).
Літ.: Мокульський С., Історія західноєвропейського театру, т. 2, М.— Л., 1939; Бояджієв Р. Н., Театральний Париж сьогодні, [М.], 1960; Історія західноєвропейського театру, т. 3, 5, М., 1963—70: Valmy-baysse J., Naissance et vie de la Comédie-Française, P., 1945; Bretty Ст, La Comédie-Française а l''envers, P., 1.1957].
