«Дранг нах Остен» (йому. Drang nach Osten — натиск на схід), вираження, що характеризує загарбницьку політику німецьких феодалів, а потім буржуазно-поміщицькій і імперіалістичній Німеччині відносно країн Центральної, Східної і Південно-східної Європи. Що розвивалася з 9 по 20 вв.(століття), вона мала періоди різкого посилення і тимчасового спаду, приймала різні форми (прямі колоніальні захвати і насильницька колонізація і германізація економічна експансія, переслідування національної культури, пропаганда ідей про культурну і расову перевагу німців над ін. народами і ін.).
В період феодалізму можна виділити 4 основних хвилі німецької східної експансії: 9 ст — боротьба восточнофранкських феодалів з Велікоморавськой державою, їх настання на Посавськую і Хорватії Далматинця; 10 — почало 11 вв.(століття) — натиск «Священної Римської імперії» на полабо-прібалтійських слов'ян Чехію і Польщу; 2-я половина 12 — почало 15 вв.(століття) — підкорення бранденбургськимі і саксонськими князями полабо-прібалтійських слов'ян, а Тевтонським орденом — пруссов, експансія німецьких феодалів і купців, католицької церкви, а також Ордена мечоносців і Лівонського ордена в Східну Прибалтику, захват Габсбургамі словенських земель; 16—18 вв.(століття) — утворення багатонаціональної монархії Габсбургов, що підпорядкували Чехію, Словаччину, Угорщину і Хорватію, експансія на Ст що усе більш посилювався з середини 17 ст Бранденбургсько-прусської держави, що захопила в результаті розділів Мови Посполитою (1772, 1793, 1795) левову частку польських земель. У проміжках між цими основними хвилями східної експансії німецьких феодалів спостерігалися періоди їх тимчасового відступу, пов'язаного з героїчним опором полабо-прібалтійських слов'ян і польсько-німецькими війнами почала 11 ст, Льодовим побоїщем 1242, битвами при Саулі 1236 і Дурбе 1260, Грюнвальдськой битвою 1410 і гуситським революційним рухом почала 15 ст, Тринадцятирічною війною Польщі з Тевтонським орденом 1454—66 і розгромом Лівонського ордена Росією в ході Лівонськой війни 1558—83. В кінці 18 — початку 19 вв.(століття) німецька експансія на Ст була тимчасово перервана подіями Великої французької революції і війнами революційної, а потім наполеонівської Франції.
Традиції феодальної політики «Д. н. О.» були відроджені і використані прусською буржуазією і юнкерством в умовах формування буржуазно-націоналістичних концепцій в ході боротьби за об'єднання Німеччини «зверху», під верховенством Пруссії. З 50-х рр. 19 ст увійшов до політичного і наукового звороту і терміну «Д. н. О.», що було пов'язане з оформленням цих концепцій і суспільно-політичною боротьбою проти них в слов'янських країнах. «Д. н. О.» став в 2-ій половині 19 — 20 вв.(століття) політичною, а також історіко-юрідічною концепцією, що виправдовувала агресивні устремління німецької буржуазно-юнкерської, а потім імперіалістичної держави. У Німецькій імперії (1871) політика «Д, що утворилася. н. О.» спочатку набула форми економічної експансії в країни Східної і Південно-східної Європи виражалася в посиленні германізаторськой політики в польських землях Пруссії. Із запеклою боротьбою в Австро-Угорщині проти визвольного руху слов'янських народів зв'язано зародження в Австрії пангерманізма (Р. Шенерер) з його крайньою антислов'янською спрямованістю. В кінці 19 — початку 20 вв.(століття) найяскравіше концепція «Д. н. О.» як важливій складовій частині зовнішньополітичних доктрин німецького імперіалізму виявилася в програмних установках і політичній діяльності Пангерманського союзу, а також генерального штабу і міністерства закордонних справ кайзерської Німеччини в роки 1-ої світової війни 1914—18.
Концепція «Д. н. О.», доповнена самими крайніми формами шовінізму і расизму, геополітичними ідеями про необхідність завоювання для німців «життєвого простору» і т.д., стала однією з найважливіших складових частин ідеології і політики німецького фашизму і його загарбницької політики напередодні і в період 2-ої світової війни 1939—45. Розгром фашистської Німеччини в 2-ій світовій війні завдав удару по політиці і концепції « Д. н. О.». Проте старе гасло «Д. н. О.» (хоча і в завуальованій формі) був відроджений деякими реваншистськими і мілітаристськими кругами ФРН(Федеральна Республіка Німеччини); його пропаганда і історичне «обгрунтування» зайняли видне місце в «Остфоршунге» («вивченні Сходу») у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини). Реакційна концепція «Д. н. О.» протягом багатьох століть отруювала свідомість німецького народу, виховуючи в нім помилкові традиції презирства до ін. народам, віра в уявну перевагу «німецької раси».
Літ.: Грацианський Н. П., Німецький Drang nach Osten у фашистській історіографії, в кн.: Проти фашистської фальсифікації історії. Сб. ст., М-код.—Л., 1939; Німецька експансія в Центральній і Східній Європі. Сб. ст. по історії так званого «Дранга нах Остен», пер.(переведення) з польськ.(польський), М., 1965; Королюк Ст Д., «Дранг нах Остен» і історичний розвиток народів Центральної, Східної і Південно-східної Європи в період феодалізму, «Радянське слов'янознавство», 1966 № 4; «Дранг нах Остен» і історичний розвиток країн Центральної, Східної і Південно-східної Європи. Сб. ст., М., 1967; Дослідження по славяно-німецьких стосунках. Сб. ст., М., 1971.
