школа-інтернат, в СРСР з 1956 загальноосвітня, переважно 8-річна, школа, в якій діти живуть і вчаться (недільні, святкові дні і канікули проводять в сім'ях або у родичів). Організовує суспільств. виховання дітей перш за все з малозабезпечених сімей і дітей-сиріт. У районах Крайньої Півночі Ш.-и. обслуговують всіх дітей, для яких утруднено регулярне підвезення до місця учення. Діти з фізичними і розумовими недоліками виховуються і виучуються в спец.(спеціальний) Ш.-и. Витрати на вміст вихованців в Ш.-и. частково покриваються батьками, діти-сироти, діти з малозабезпечених сімей і з фізичними і розумовими недоліками містяться коштом держави.
Окрім вчителів в Ш.-и. є штат вихователів; окрім учбової роботи організовується піонерська і комсомольська, клубно-кружковая, суспільно корисна і трудова, ігрова, спортивна. Режим учнів будується на основі педагогічно і медіцинськи обгрунтованого чергування праці і відпочинку, зміни видів діяльності дітей. Ш.-и. має окрім учбових приміщень учбово-виробничі майстерні, учбову пришкільну ділянку, житлові корпуси, спортивний комплекс, приміщення для кружкових занять і ін.
