температура Яскравості, параметр ( T b ), вживаний для кількісної характеристики спектральної щільності енергетичною яскравості будь-якого тіла, нагрітого до температури T і що має суцільний спектр. Спектральною щільністю енергетичної яскравості b (l, Т ) називається межа відношення енергетичної яскравості, відповідної вузькій ділянці спектру, до ширини цієї ділянки.
Я. т. T b дорівнює такій температурі T абсолютно чорного тіла, при якій b ч. т. (l, Т ) чорного тіла рівна b (l, Т ) досліджуваного тіла (при одній і тій же довжині хвилі l).
Поняття «Я. т.» застосовується в оптичній пірометрії, при вивченні космічних джерел випромінювання (Сонця, зірок, газових туманностей, планет і ін.). У загальному випадку Я. т. визначається по формулі Планка (див. Планка закон випромінювання ). У спектральної області, де застосовний Релея — Джінса закон випромінювання (звичайно це діапазон радіохвиль), T b = l 2 F l /2760w, де F l — потік випромінювання на хвилі l, W — кутові розміри джерела випромінювання. Я. т. T b і термодинамічна температура T зв'язані співвідношенням
T =T b C 2 / ( C 2 + l T b lna l , T ),
де a l , T — спектральний коефіцієнт поглинання тіла, C 2 = 0,014388 м-код · До . Для нечорних тіл a l , T <1, тому завжди T b <T . Для більшості металів при T ~ 1000—3000 До у видимої області спектру значення a l , T лежить між 0,3 і 0,7, тому для них T b менше T на 50—400k. Для Сонця на хвилі l = 4500 T b = 6200 До, а на хвилі 6500 — близько 6000 К. Для Венери T b == 600 До (l = 3,15 см ), для Юпітера —200 До (l = 8—14 мкм ).
