Ерфуртськая програма
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Ерфуртськая програма

програма Ерфуртськая, програма Соціал-демократичної партії Німеччини; прийнята в жовтні 1891 на з'їзді партії в м. Ерфурт. Замінила Готську програму 1875, піддану К. Марксом і Ф. Енгельсом критиці за принципові поступки лассальянству і грубе спотворення програмних і тактичних основ революційного рухи. Вирішальний вплив на розробку основних теоретичних положень Е. п. надав Енгельс. Е. п. складається з програми-максимум і програми-мінімум. У програму-максимум викладені кінцева мета боротьби Соціал-демократичної партії, її соціалістичні принципи. Спираючись на «Капітал» Маркса, Е. п. дає характеристику капіталістичного способу виробництва і обгрунтовує закономірність перетворення приватної власності на засоби виробництва у власність соціалістичну. Як попередня умова економічного звільнення Е. п. висуває завдання завоювання політичної влади пролетаріатом, який для здійснення своєї всесвітньо-історичної місії повинен мати в своєму розпорядженні самостійну політичну партію. Програма вказує, що однією з найважливіших умов успіхів німецького робочого руху є вірність принципам пролетарського інтернаціоналізму. У програму-мінімум освітлюють цілі, за досягнення яких робочий клас повинен боротися в умовах буржуазного суспільства. В області політичної висувалися вимоги, направлені на дотримання і розвиток демократичних свобод: введення демократичної виборчої системи, самоврядність народу, рівноправ'я жінок, необмежена свобода союзів і зборів, вирішення питань про війну і світ народним представництвом і т. д. У соціальної області програма вимагала введення безкоштовного медичного обслуговування прогресивного прибуткового податку, дієвого національного і міжнародного законодавства про охорону праці, в якій було б передбачено встановлення 8-годинного робочого дня, заборона праці дітей до 14 років, перетворення системи соціального страхування і т. д.

  Е. п. була першій і єдиній в історії німецькій соціал-демократії марксистською програмою (у 1921 на з'їзді в м. Герліц була прийнята і в 1925 на з'їзді в р. Гейдельберг остаточно затверджена нова програма, що відобразила опортуністичне переродження партії). Е. п. мала велике значення для розвитку соціалістичного руху в інших країнах. Її високо оцінювало Ст І. Ленін. В той же час Енгельс і Ленін критикували істотні недоліки Е. п.: в ній не ставилося завдання боротьби за демократичну республіку, не висувалася вимога диктатури пролетаріату. Лідери німецьких соціал-демократів не довели до зведення партійних мас критику Енгельсом проекту Е. п. (робота Енгельса з цього питання була опублікована лише в 1901), і ряд найважливіших його зауважень при виробленні остаточного тексту програми в цілому не були враховані. Не дивлячись на істотні недоліки Е. п., її прийняття, що ознаменувало перемогу марксизму над лассальянством і іншими дрібнобуржуазними течіями в німецькій соціал-демократії, з'явилося важливою віхою в історії німецького і міжнародного революційного робочого руху.

  Літ.: Енгельс Ф., До критики проекту соціал-демократичної програми 1891, Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 22; Ленін Ст І., Проект програми нашої партії, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 4; його ж, Держава і революція, там же, т. 33; його ж, Марксизм про державу, там же; Protokoll über die Verhandlungen des Parteitages der Sozial-demokratischen Partei Deutschlands. Abgehalten zu Erfurt von 14. bis 20. Okt. 1891 Ст, 1891; Каутський До., Ерфуртськая програма, пер.(переведення) з йому.(німецький), М., 1959; Овчаренко Н. Е., У боротьбі за революційний марксизм. Проблеми теорії, тактики і організації німецької соціал-демократії в кінці XIX ст, (М.), 1967; Тетнев Ст П., До історії розробки Ерфуртськой програми німецької соціал-демократії, в кн.: Робочий рух в новий час, М., 1964; Geschichte der deutschen Arbeiterbewegung, Bd 1, B., 1966.

  Н. Е. Овчаренко.