правила Йорк-Антверпена, зведення загальноприйнятих в міжнародному торгівельному мореплаванні правив, регулюючих розподіл між судновласником і вантажовласником пропорційно вартості судна, вантажу і фрахту збитків, понесених яким-небудь з цих осіб, унаслідок витрат і пожертвувань, вироблених під час морського перевезення навмисно для порятунку судна, вантажу і фрахту від загальної для них небезпеки. Й.-А. п. були вироблені міжнародною конференцією представників торгівельних палат, судновласників, вантажовласників і страхових компаній низки країн, ведучих морську торгівлю, в 1864 в р. Йорке (Великобританія), в 1877 істотних змін в них були внесені на конференції в м. Антверпені. Найбільше поширення має сучасна редакція Й.-А. п., прийнята на конференції Міжнародного морського комітету в Амстердамі в 1950. Хоча Й.-А. п. не є ні законом, ні міжнародною угодою і вживання їх в кожному окремому випадку грунтується на угоді перевізника з вантажовласником, більшість стандартних форм чартеров і коносаментів, у тому числі і тих, які застосовуються сов.(радянський) пароплавствами, містять умову про вживання Й.-А. п.
Й.-А. п. підрозділяються на літерних (від «А» до «С») і цифрових (I—XXII) правила. Цифрові правила містять положення, що відносяться до окремих випадків загальної аварії (розподіл збитків від викидання за борт частини вантажу в цілях порятунку судна і останнього вантажу, від гасіння пожежі на судні і тому подібне), а також до визначення розміру окремих видів збитків і вартості врятованого майна. У літерних правилах міститься визначення загальної аварії (правило «А») і ряд ін. положень загального характеру.
Й.-А. п. надали значний вплив на законодавство про загальну аварію великого числа країн; з деякими уточненнями і змінами вони відтворені в Кодексі торгівельного мореплавання СРСР .
