Національно-державне розмежування Радянських республік Середньої Азії
національно-державне розмежування радянських республік Середньої Азії, територіально-державного перетворення 1924—25, здійснені Радянською державою на основі вільного волевиявлення народів Середньої Азії і національної політики, Комуністичною партією, що проводиться; один з етапів будівництва союзної радянської соціалістичної держави. Створення радянської національної державності народів Середньої Азії почалося з перемогою Жовтневої революції 1917. Проте ряд об'єктивних причин (економічна і культурна відсталість краю, складність національних стосунків, що залишилися в спадок від царизму, боротьба з басмацтвом, опір буржуазних націоналістів і ін.) дещо загальмували цей процес. Важливим кроком в здійсненні Н.-г. р. була освіта в 1918 Автономної радянської соціалістичної республіки Туркестану (входила до складу РРФСР) і в 1920 Бухарської народної радянської республіки і Хорезмськой народної радянської республіки . Але їх території не були розмежовані в національному відношенні: із загального числа узбеків, що населяли Середню Азію, 66,5% жили в республіці Туркестану, 22,2% — в Бухарській і 11,3% — в Хорезмськой; зі всіх туркмен, що проживали в Середній Азії, 43,2% жили в Туркестані, 27% — в Бухарській і 29,8% — в республіці Хорезмськой; 47,7% середньоазіатських таджиків жили в Туркестані, 52,3% — в Бухарській республіці і т.д.
Питання про Н.-г. р. ставився партійними і державними органами Середньої Азії. У ході підготовки і проведення територіальних перетворень в Середній Азії В. І. Ленін орієнтував партію на всесторонній облік місцевих чинників і на виявлення бажань і симпатій трудових мас різних національностей (див. Ст І. Ленін, Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 41, с. 153, 436). До середини 20-х рр. склалися економічні, політичні і культурні передумови для практичного проведення Н.-г. р. Республіки Середньої Азії з братською допомогою РРФСР досягли значних успіхів у відновленні господарства, зміцненні радянських буд, в створенні нової, соціалістичної культури. Були розгромлені основні сили басмацтва. Зміцнився союз робочого класу з національним селянством. Вирішальними чинниками для створення передумов і підготовки розмежування стали: перетворення Хорезмськой (1923) і Бухарською (1924) народних радянських республік в соціалістичні республіки, прийняття бухарської і хорезмськой компартій до складу РКП (б) утворення Середньоазіатського бюро ЦК РКП (б) (1922) і об'єднання економічної діяльності середньоазіатських республік.
Пленум ЦК бухарської компартії (25 лютого 1924), Ісполбюро ЦК компартії Хорезма (3 березня 1924), ЦК компартії Туркестану (10 березня 1924), враховуючи народний рух за створення національних республік, визнали необхідність Н.-г. р. Середньоазіатське бюро ЦК РКП (б) схвалило цю ініціативу і приступило до практичної розробки погодженого проекту. 12 червня 1924 Політбюро ЦК РКП (б) прийняла постанова «Про національне розмежування республік Середньої Азії», в якому схвалило пропозицію партійних організацій середньоазіатських республік про проведення національно-територіального розмежування. Влітку 1924 розвернулася масова роз'яснювально-агітаційна робота по Н.-г. р. і підготовка основних організаційних і господарських заходів (визначення адміністративних і етнографічних кордонів, облік підмета розмежуванню майна і т.д.). Вона проходіла в гострій боротьбі проти націоналістичних і шовіністів елементів. Баї, манапи і духівництво під час розмежування прагнули розпалити міжнаціональну ворожнечу. Націоналісти виступали з панісламістських позицій, посилаючись на існування єдиної тюркської нації. Інші ідеологи націоналізму ратували за створення «Великого узбекистану», «Великого Казахстану». Партія рішуче відкинула ці спроби національних ухильників. Вирішення Середньоазіатського бюро ЦК РКП (б) від 31 серпня 1924 підкреслювало необхідність строгого дотримання принципів пролетарського інтернаціоналізму при проведенні Н.-г. р. До вересня 1924 підготовча робота була завершена. Надзвичайна сесія ЦИК(Центральний виконавський комітет) Туркестаном АССР 16 вересня, 5-й Всебухарський курултай Рад 20 вересня і 5-й Хорезмський курултай Рад 29 жовтня прийняли постанови про Н.-г. р. 14 жовтня 1924 2-я сесія ВЦИК прийняла рішення про реорганізацію Туркестану АССР на окремі автономні одиниці, яке 11 травня 1925 було схвалено 12-м-коду Всеросійським з'їздом Рад. 27 жовтня 1924 2-я сесія ВЦИК СССР 2-го скликання, заслуховує доповідь про постанови верховних органів влади середньоазіатських республік і РРФСР, додала цим рішенням силу державного закону. У 1924—1925 в результаті Н.-г. р. територій, Бухарської і Хорезмськой республік Туркестану були утворені Узбецька РСР і Туркменська РСР (27 жовтня 1924), Таджицька АССР в складі Узбецька РСР (14 жовтня 1924), Кара-киргизький АТ(автономна область) у складі РРФСР (14 жовтня 1924; у травні 1925 перейменована в Киргизький АТ(автономна область); у лютому 1926 перетворена в Киргизьку АССР), Каракалпацький АТ(автономна область) (16 лютого 1925) і райони Туркестану АССР, населені казахами, увійшли в Казахську АССР (до квітня 1925 називалася Киргизькою АССР). 3-й з'їзд Рад СРСР прийняв 13 травня 1925 постанову про входження Туркменської РСР і Узбецької РСР до складу Союзу РСР. Надалі, в процесі соціалістичного будівництва, Таджицькі АССР (у 1929), Казахська АССР і Киргизька АССР (у 1936) були перетворені в союзні республіки, а Каракалпацький АТ(автономна область) — в Каракалпацькій АССР (у 1932) у складі РРФСР (з 1936 входить до складу Узбецької РСР).
В результаті Н.-г. р. території, населені узбеками, казахами, таджиками, туркменами, каракалпаками і штучно розділені до Жовтня 1917, возз'єднували у відповідні радянські національні державні утворення. Процес Н.-г. р. сприяв участі трудових мас Середньої Азії в радянському будівництві і успішному рішенню задачі побудови соціалізму. Утворення середньоазіатських національних радянських республік і їх добровільне входження в СРСР укріпили взаємну дружбу народів Середньої Азії і їх дружбу з російським і ін. народами країни, забезпечило сприятливі умови для ліквідації їх економічної і культурної відсталості, прискорило їх консолідацію в соціалістичні нації. Н.-г. р. збагатило історичний досвід справедливого, революційного дозволу національного питання в СРСР.
Літ.: Освіта і розвиток СРСР як союзної держави. Сб. законодавчих і інших нормативних актів, М., 1972; Ленін Ст І., Про Середню Азію і Казахстані, Таш., 1960; Турсунов Х. Т., Про національно-державне розмежування Середньої Азії, Таш., 1957; Ланда Л. М., Радянська історіографія національно-державного розмежування Середньої Азії, «Історія СРСР», 1964 № 6; Лунін Би. Ст, В. І. Ленін і народи Середньої Азії, Таш., 1967; Уразаєв Ш. З., В. І. Ленін і будівництво радянської державності в Туркестані, 1967; Раджабов С. Л., В. І. Ленін і радянська національна державність, Душанбе, 1970; Якубовськая С. І., Розвиток СРСР як союзної держави. 1922—1936 рр., М., 1972.
