земляно-водні реформи в Середній Азії і Казахстані, соціально-економічні перетворення, здійснені Радянською владою в 20-х рр. для знищення наслідків колоніальної земельної політики царизму, ліквідації поміщицького і різкого скорочення байсько-куркульського землекористування на користь батрацько-середняцьких мас селянства. З.-в. р. проводилися в 1921—22 в Туркестані АССР і Казахстані, а в 1925—29 після національно-державного розмежування радянських республік Середньої Азії — у всіх знов освічених республіках.
Специфічні умови краю — слабкий розвиток економіки, збереження феодально-патріархальних стосунків в сільському господарстві (кращими землями, пасовищами, водою володіли баї) і ін. визначили повільніші в порівнянні з Центральною Росією темпи революційних аграрних перетворень і їх своєрідність. У 1918 були конфісковані лише землі царського прізвища, чиновників і найбільш крупних баїв, окремих з.-х.(сільськогосподарський) і промислових капіталістичних об'єднань. З.-в. р. 1921—22 здійснювалися на основі постанови ЦК РКП (б) від 29 червня 1920, вирішень 5-го з'їзду компартії Туркестану, 9-го Всетуркестанського з'їзду Рад (вересень 1920) і декретів ЦВК(Центральний виконавський комітет) Киргизькою АССР (первинна назва Казахської республіки) від 2 лютого і 19 квітня 1921. Головною метою реформи було зрівняти в правах на землю і воду місцеве (киргизьке, казахське, узбецьке) і російське селянство.
Корінному населенню передавалися землі, захоплені російськими кулаками-переселенцями, у них же вилучалися надлишки худоби, насіння, з.-х.(сільськогосподарський) інвентаря. В ході реформи в Туркестані АССР вилучено в кулаків понад 232 тис. га землі, яка передавалася 12,8 тис. батрацько-бідняцьких господарств. У Казахстані корінному населенню було передано понад 470 тис. га землі. Наступний етап аграрних перетворень — З.-в. р. 1925—29. Почало реформі належало декретами ЦВК(Центральний виконавський комітет) Узбецької РСР «Про націоналізацію землі і води» і «Про земляно-водну реформу» від 2 грудня 1925 і постановою ЦВК(Центральний виконавський комітет) і СНК(Рада Народних Комісарів) Туркменською РСР від 24 вересня 1925, згідно з якими підлягали вилученню і передачі до державного фонду всі поливні землі поміщиків, що не обробляли їх власними силами, а також осіб, що мали головним джерелом існування торгівлю або нетрудовий дохід. Були встановлені норми трудового землекористування — 7—10 десятини. Надлишки землі підлягали конфіскації, надлишки з.-х.(сільськогосподарський) інвентаря — примусовому викупу. В результаті З.-в. р. в Середній Азії ліквідовано 6763 господарства баїв, крупних торговців, духівництва, лихварів, колишніх ханських для еміра чиновників; земельні надлишки урізані в 37 759 куркульських господарств. Всього вилучено 281171 га землі. Землею наділено 123 418 безземельних і малоземельних дехканських господарств, що отримали також з.-х.(сільськогосподарський) інвентар, продовольчі і насінні позики. Розподіл води був переданий органам Радянської влади. Специфічний характер носила земельна реформа в Казахській АССР (по постанові ЦВК(Центральний виконавський комітет) і СНК(Рада Народних Комісарів) Казахською АССР від 20 травня 1926 і від 27 серпня 1928). Конфіскації підлягали багаті господарства скотарств, що мали понад 400 голів великої рогатої худоби в кочових, понад 300 голів — в напівкочових і понад 150 голів — в осілих районах. Ним оставлялось у власність для ведення трудового господарства по 5 голів худоби на кожного член сім'ї (але не більше 25 на сім'ю) у кочових, по 3 (але не понад 16) в напівкочових, по 2 (але не більше 11) в осілих районах. Всього в Казахстані ліквідовано 696 крупних господарств, що володіли 145 тис. голів худоби, яка була розподілена (близько 80%) серед трудового селянства, останній переданий державним земельним органам, колгоспам і радгоспам. У Казахстані бідняки і середняки отримали до 1928 близько 1360 тис. га сінокосів і 1250 тис. га орних земель. Дехканство звільнилося від сплати баєві ренти, що складала напередодні З.-в. р. 25—28 млн. крб. щорік.
революційно-демократичні З.-в. р. поліпшили положення трудящого дехканства. Вони сколихнули широкі маси бідноти і середняків кишлаків і аулів, організували і згуртували їх довкола Радянської влади. Економічній силі, політичному і ідеологічному впливу бая був завданий рішучого удару. Проведення реформ супроводилося гострою класовою боротьбою, різким загостренням протиріч між середняцько-батрацькою масою і феодальними для клерикалізму елементами, підтриманими націоналістично налагодженою частиною інтелігенції. З.-в. р. не вирішили земельного питання до кінця: залишалися значне малоземелля, черезполосиці, недолік води, зберігалися елементи феодальної і капіталістичної експлуатації — чайрікерство (іздольщина), наймана праця. Але реформи повністю ліквідовували феодальне землеволодіння, різко обмежили землекористування куркульства, захистили і захистили інтереси бідняка і середняка. З.-в. р. сприяли осереднячиванію кишлаку і аулу. Вони прискорили розвиток різних форм кооперації (в т.ч. утворення декількох десятків колгоспів), полегшили народам Середньої Азії і Казахстану перехід до соціалізму, минувши капіталістичну стадію; підготували грунт для соціалістичного перетворення сільського господарства республік Середньої Азії на основі колективізації. Подібні перетворення в 20 — початку 30-х рр. здійснювалися в Бурятії, Дагестані і ін. національних районах.
Літ.: Шаповалів Ст П., Нова економічна політика в Киргизії (1921—1925), Фр., 1964: Амінова P. Х., Аграрні перетворення в узбекистані напередодні суцільної колективізації (1925—1929 рр.), Таш., 1969; Дахшлейгер Р. Ф., Соціально-економічні перетворення в аулі і селі Казахстану (1921—1929 рр.), А.-А., 1965; Тулепбаєв Би. А., Здійснення ленінської аграрної політики партії в республіках Середньої Азії, М., 1967.
