демос (греч. demos — народ), в широкому сенсі слова Д. — вільне населення старогрецьких міст-держав, що володіло цивільними правами (на відміну від рабів, метеков, періеков і ін. категорій залежного і неповноправного населення). Первинний сенс слова Д. — народ, округ, але вже в гомерівську (11—9 вв.(століття) до н. е.(наша ера)) і архаїчну (8—6 вв.(століття) до н.е.(наша ера)) епохи цим терміном називалися народні маси, простий народ (переважно сільське населення), що протистоїть родовій аристократії, — евпатрідам . У 6—5 вв.(століття) до н.е.(наша ера) в поняття Д. стали включати поряд з сільським населенням і частина міського (ремісників, торговців). Пізніше, з кінця 5—4 вв.(століття) дон. е., Д. стали називати бідну (переважно міську) частина населення.
