Демосфен (Demosthénes) (близько 384 до н.е.(наша ера), Аттіка, — 322 до н.е.(наша ера), Калаврія), старогрецький оратор і політичний діяч. Народився в сім'ї збройового майстра. Вивчивши ораторське мистецтво, Д. став логографом, тобто складав мови для інших, викладав риторику, сам брав участь в судових процесах, виступав в народному зібранні. Збереглися приписувані Д. 61 мова, 56 виступів, 6 листів (з них близько 20 мов і декілька листів йому, мабуть, не належать). У 351 Д. виголосив свою першу «Філіпіку» — мова проти македонського царя Філіппа II (батька Олександра Македонського), в якій різко критикував пасивну позицію Афін по відношенню до загарбницької політики Македонії, загрожуючої незалежності грецьких полісів. З того часу Д. став визнаним вождем антимакедонського угрупування Афін і ін. полісів Греції. Ставши фактично керівником Афін, він добився проведення закону про введення надзвичайної державної повинності — трієрархиі, тобто спорядження військового корабля — трієри окремими громадянами і метекамі, і про використання теорікона, так званих видовищних грошей на військові цілі; шляхом ряду військових союзів Д. добився створення антимакедонської коаліції грецьких полісів. Після розгрому союзного війська при Херонєє (338) Д. продовжував дотримуватися обережної, але послідовної антимакедонської позиції. У 323 (після смерті Олександра Македонського) знову призвав до боротьби з Македонією. Після нової поразки греків в Ламійськой війні (323—322) Д., переслідуваний ворогами, отруївся. Послідовна патріотична позиція Д., неперевершену ораторську майстерність зробили його ім'я популярною. Його творчість з'явилася важливим етапом в розвитку світового ораторського мистецтва.
Ізд.: Orationes, [v. 1—3], ed. С. Fuhr und J. Sykutris, Lpz., 1914—27; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Мови, пер.(переведення) з греч.(грецький), предісл.(передмова) С. І. Радцига, М., 1954.
Літ.: Жебельов С. А., Демосфен, Берлін — П. — М., 1922; Cloché P., Démosthénes et la fin de la démocratic athénienne, [2 éd.], P., 1957; Jaeger W., Demosthenes der Staatsmann und sein Werden, [B.], 1939; Mathieu G., Démosthféne, l''homme et l''oeuvre, P. [1948].
