Яїцкие козаки , вольні козачі общини, що утворилися на р. Яїк (з 1775 — р. Урал) з російських холопів, селян і людей посадників, що бігли від феодальної експлуатації в кінці 15, — початку 16 вв.(століття) У 16 ст виникло Яїцкоє козаче військо. Основними заняттями Я. до. були рибальство, видобуток солі, охота. Військо управлялося довкруги, який збирався в Яїцком містечку (на середньому перебігу Яїка). Спочатку всі козаки мали рівне право на користування угіддями і участь у виборах отаманів і військової старшини. З 2-ої половини 16 ст царський уряд залучав Я. до. для охорони південно-східних кордонів і військової колонізації, дозволяючи їм спочатку прийом збіглих. У 17 ст виділилася багата верхівка (старшина), що стала опорою уряду, який прагнув підпорядкувати собі Я. до. У 1718 уряд призначило отамана і його помічника; частина козаків оголошена збіглими і підлягала поверненню поміщикам. У 1720 сталися хвилювання Я. до., які не підкорялися наказу царських властей про повернення збіглих і замінили отамана виборним. У 1723 хвилювання були пригнічені, керівники страчені: виборність отаманів і старшини скасована. Хвилювання Я. до. відбувалися також в 1738 і 1748. У 1748 була введена постійна організація (штат) війська, розділеного на 7 полків; військовий круг остаточно втратив своє значення. Незадоволеність новими порядками викликала Яїцкоє козаче повстання 1772 і участь Я. до. у Селянській війні 1773—75, після придушення якої в 1775 Яїцкоє військо було перейменоване в Уральське козаче військо .
