Уральське козаче військо (1775–1920; у 1917 – Яїцкоє), частина козацтва в дореволюційній Росії, що розміщувалася на З. Уральськой обл. (нині Уральська, частина обл. Гурьевськой Казахською РСР і юго-вост. частина Оренбурзької обл.), по середньому і нижньому перебігу р. Урал з центром в р. Уральське (до 1775 – Яїцкий містечко, заснований в 1613). Походило від яїцких козаків, перейменованих після придушення Селянської війни під буттям на чолі Е. І. Пугачева в уральських козаків і що втратили залишки автономії. На чолі В. до. ст були поставлені наказний отаман і військове управління. З 1782 управлялося то астраханським, то оренбурзьким генерал-губернатором. У 1868 було введено нове «Тимчасове положення», по якому В. до. ст було підпорядковано генерал-губернатору (він же наказний отаман) знов освіченої Уральської обл. Територія В. до. ст («земля В. до. ст») складала 7,06 млн. га і ділилася на 3 відділи (Уральський, Лбіщенський і Гурьевський) з населенням (1916) 290 тис. чіл., у тому числі козачого – 166,4 тис. чіл. у 480 населених пунктах, об'єднаних в 30 станиць. 42% козаків були старообрядцями, невелика частина складалася з калмиків, татар і башкир. У 1908 до В. до. ст були приєднані ілецкие козаки. Середній наділ на сім'ю складав 22 га. Значна частина земель із-за непридатності і віддаленості не використовувалася. На відміну від ін. козачих військ, у В. до. ст не було виділене військовий запас, тобто запасний земельний фонд, а військовий капітал був загальним без виділення станичних капіталів. В. до. ст мало подовжений термін служби (з 19 років до 41 року). У мирний час виставляло 3 кінних полиця (16 сотень), сотню в лейб-гвардії звідно-козачий полк і 2 команди (всього 2973 чіл.). Брало участь майже у всіх війнах, які вела Росія. Під час 1-ої світової війни 1914–18 виставило 9 кінних полків (50 сотень), артилерійську батарею, гвардійську сотню, 9 особливих і запасних сотень, 2 команди (всього на 1917 понад 13 тис. чіл.). Після Жовтневої революції 1917 козача біднота билася за Сов. влада, а заможні шари на чолі з отаманом Ст С. Толстовим виступили на стороні білогвардійців. У 1920 ліквідовано.
Літ.: Бородін Н., Уральське козаче військо, т. 1–2, Уральськ, 1891; Росія. Полн. географічний опис нашої вітчизни під ред. Семенова, т. 18, СП(Збори постанов) Би, 1903; Рознер І. Р., Яїк перед бурею, М., 1966; Козачі війська. Довідкова книжка імператорської головної квартири, сост. Ст Х. Казін [СПБ, 19123.
