Ярославський Омелян Михайлович (справжнє прізвище і ім'я — Губельман Міней Ізраїльовіч) [19.2(3.3) .1878, Чита, — 4.12.1943, Москва], діяч Комуністичної партії, історик, публіцист, академік АН(Академія наук) СРСР (1939). Член Комуністичної партії з 1898. Народився в сім'ї засланців. Революційну діяльність почав в соціал-демократичних кухлях Чити. У 1898 організував перший соціал-демократичний кружок робітників на Забайкальській залізниці. У 1901 за кордоном, кореспондент «Іскри» . В 1902 член Читинського комітету РСДРП. У 1903, знаходячись на нелегальному положенні, член Петербурзького комітету РСДРП. Учасник Революції 1905—1907; делегат 1-ої конференції РСДРП в Таммерфорсе, член Московського комітету РСДРП і військовій організації більшовиків, делегат 4-го з'їзду партії, вів партійну роботу в Екатерінославе, Петербурзі (редактор газети «Казарма» ); делегат 1-ої конференції військових і бойових організацій РСДРП, 5-го з'їзду партії. У 1907 арештований, каторгу відбував в Горном Зерентує (Нерчинськая каторга), потім на поселенні в Східному Сибіру. Після Лютневої революції 1917 член Якутського комітету суспільної безпеки; у травні голова Якутської ради; з липня працював в Московській військовій організації при МК РСДРП (б). Делегат 6-го з'їзду РСДРП (б). У Жовтневі дні 1917 член Московського партійного центру по керівництву повстанням, член ВРК, потім комісар Кремля, Московського військового округу. Один з редакторів московських газет «Соціал-демократ» і «Сільська правда» . В 1918 примикав до групи «лівих комуністів» з питання про Брестський світ. У 1919—22 голова Пермського губкома, член Сибірського обласного бюро ЦК РКП (б), в 1921 секретар ЦК партії. Був старостою суспільства засланців і політкаторжан; з 1931 голова Всесоюзного суспільства старих більшовиків; член редколегії «Правди», журналу «Більшовик», «історик-марксист», «Безбожник»; редактор «Історичного журналу». Керував кафедрою історії ВКП (б) у ВПШ при ЦК ВКП (б) і лекторській групі ЦК. Делегат 8—18-го з'їздів партії; на 8—9-м-коді з'їздах обирався кандидатом в члени ЦК, на 10-м-коді, 11-м-коді і 18-м-коді з'їздах — член ЦК партії, на 12—16-м-коді — член ЦКК(Центральна контрольна комісія) (у 1923—34 член Президії, в 1923—26 член Секретаріату, в 1924—34 секретар Партколлегиі ЦКК(Центральна контрольна комісія)), на 17-м-коді — член КПК при ЦК ВКП (б). Член ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР. Нагороджений орденом Леніна. Державна премія СРСР (1943). Похований на Червоній площі біля Кремлівської стіни.
Соч.: Нариси по історії ВКП (б), 3 видавництва, ч. 1, М., 1937; Анархізм в Росії, [М.], 1939; Біографія Ст І. Леніна, М. — Л., 1942; Про релігію, М., 1958; Біблія для віруючих і невіруючих, М., 1965.
Літ.: Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, Довідковий том, ч. 2, с. 490; Агалаков Ст Т., Їм. Ярославський в Сибіру, [Іркутськ], 1964; Грігорьев Би. Р., Кутьев Ст Ф., Боєць і літописець революції, М., 1960.
