Яворів Пейо
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Яворів Пейо

Яворів Пейо (псевдонім; справжнє ім'я Пейо Крачолов) (1.1.1878, Чирпан, — 16.10.1914, Софія), болгарський поет. У 1892—98 був близький до соціалістичного руху. У віршах Я. цих років відбилися соціальна трагедія болгарського селянства, протест проти свавілля і гніту («На ниві», «Град»). Після придушення Ілінденського повстання (1903), в підготовці якого Я. брав участь, в його поезії зазвучали мотиви песимізму, самоти. Значна частина віршів цих років — висока трагедійна лірика, передавальна скорботу по нездійснених ідеалах, важке відчуття безвихідності і душевний біль людини в задушливій атмосфері буржуазного світу. Широтою соціальної проблематики відрізняються п'єси Я. «В підніжжя Вітоши» (1911) і «Як завмирає ехо-камера після грому» (1912).

  Соч.: С'брані с'чиненія, т. 1—5, Софія, 1959—60; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Ізбр., М., 1958; Лірика, М., 1972.

  Літ.: Марков Д. Ф., П. Яворів, в кн.: Нариси історії болгарської літератури XIX—XX вв.(століття), М., 1959; Найденова-Стоїлова Р., П. До. Яворів, ч. 1—2, Софія, 1957—62; Арнаудов М., Яворів. Лічност, творчість, с'дба, 2 видавництва, Софія, 1970.