Щучі
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 
 
щ-щуч
 

Щучі

Щучі, щуки (Esocidae), сімейство риб підряду щуковідних . Тіло стріловидне, довжина до 1,5 м-код , важать до 35 кг Голова велика, рило сильно витягнуте, сплюснуте зверху. Зуби розташовані на міжщелепних кістках, на сошнику, піднебінних кістках, нижній щелепі і мові. Ніжнечелюстниє зуби кинжаловідниє. Зяброві перетинки не сращени між собою. Зяброва кришка прямокутна, подовжена. Луска дрібна, покриває тіло і голову. У сімействі лише один рід Esox (щуки) з двома підпологами Esox і Kenoza; 5 сучасних видів: звичайна щука (Esox lucius), поширена в північних водах Європи, Азії і Америки; амурська щука (Е. reicherti) — в басейні Амура і на Сахаліні; маськинонг (Е. masquinongy), смугаста щука (Е. niger) і червонопера щука (Е. americanus) — лише в східній частині Північної Америки. Мешкають Щ. у прісних або злегка солоноватих водах з багатою рослинністю. Хижаки, що поїдають інших риб (в т.ч. свою памолодь), жаб, дрібних гризунів і водоплавних птахів. Статевозрілими стають на 3—4-м-коді року життя. Нерест ранньою весною і на початку літа в берегів на невеликій (0,4—1 м-код ) глибині. Плодючість від 17,5 тис. до 215 тис. ікринок. Ікру відкладають на прибережні рослини, до яких вона приклеюється, а через 2— 3 сут падає на дно і там розвивається. Щ. — об'єкт інтенсивного промислу, в деяких місцях (у СРСР — в Білорусії) — рибництва.

  У викопному стані Щ. відомі з олігоцену.

  Літ.: Берг Л. С., Риби прісних вод СРСР і суміжних країн, 4 видавництва, ч. 1, М-код.—Л., 1948; Никольський Р. Ст, Приватна іхтіологія, 3 видавництва, М., 1971; Сичевськая Е. До., Копалини щуковідниє СРСР і Монголії, М., 1976 (Труди Палеонтологич. інституту АН(Академія наук) СРСР, т. 156).

  Е. До. Сичевськая.

Амурська щука.