Щедрин Микола Павлович (1858, Петропавловськ, нині Казахською РСР, — 10.1.1919, Казань), російський революціонер-народник. З дворян. Вчився в Омській військовій гімназії. У 1876 в Петербурзі прилучився до «Землі і волі», після її розколу (1879) — член «Чорного переділу» . Весной 1880 разом с Е. Н. Ковальськой організував в Києві «Південноросійський робочий союз», автор його програми і багатьох прокламацій. Арештований в жовтні 1880, 29 травня 1881 засуджений Київським військово-окружним судом до страти, заміненою вічною каторгою, яку спочатку відбував на Карійськой каторзі (був прикований до тачки), з 1882 — в Алексєєвськом равеліні, з 1884 — в Шліссельбурзькій фортеці, де незабаром захворів психічно. У 1896 переведений в Казанську психіатричну лікарню, де і помер.
Літ.: Попів М. Р., Н. П. Щедрин, «Минувщина», 1906 № 12; Південно-російські робочі союзи, [М.], 1924; Колосов Е. Е., Государева в'язниця — Шліссельбург, М., 1930.
