Шяуляйськая операція 1944, операція радянських військ 1-го Прибалтійського фронту (командуючий генерал армії І. Х. Баграмян) 5 липня — 29 серпня під час Великої Вітчизняної війни 1941—45. Війська фронту (6-я гвардійська і 43-я армії), беручи участь в Білоруській операції 1944, до 4 липня вийшли на рубіж Друя, західніше Воропаєво, оз.(озеро) Нарочь, маючи завдання наставати у напрямі Швенченіс, Каунас і частиною сил на Паневежіс, Шяуляй. До складу фронту передавалися: 39-я армія (повинна була зосередитися на лівому крилі фронту до 10 липня) і з резерву Ставки 2-я гвардійська і 51-я армії, які могли прибути в смугу фронту лише в 2-ій половині липня. Настання почалося 5 липня силами двох стрілецьких корпусів 6-ої гвардійської і трьох стрілецьких корпусів 43-й армій і нечисленного 1-го танкового корпусу. Перед. ними оборонялися німецько-фашистські війська двох корпусів, що діяли на суміжних крилах груп армій «Північ» і «Центр». З ранку 10 липня в битву була введена 39-я армія, що завдавала удару на Каунас. До 12 липня ширина фронту настання трьох армій збільшилася до 200 км. Ворожі війська групи армій «Північ» надавали наполегливий опір. У обстановці Ставу Верховного Головнокомандування, що створилася, змінила напрям головного удару фронту з каунаського на шяуляйськоє. 39-я армія разом із смугою її настання 14 липня була передана в 3-й Білоруський фронт, з якого в 1-й Прибалтійський фронт прибув 3-й гвардійський механізований корпус. Для розвитку настання на шяуляйськом напрямі 20 липня в битву були введені 2-я гвардійська і 51-я армії, війська яких 22 липня оволоділи р. Паневежіс — вузлом комунікацій групи армій «Північ». 27 липня введений в битву 3-й гвардійський механізований корпус у взаємодії із загальновійськовими з'єднаннями 51-ої армії звільнив м. Шяуляй; з'єднання правого крила фронту у взаємодії з військами 2-го Прибалтійського фронту звільнили м. Даугавпілс. Розвиваючи настання, війська фронту 30 липня опанували сильні опорні пункти і вузли доріг рр. Біржай і Бауська, а 31 липня — Елгавой (Мітавой). Рухливі з'єднання фронту в цей час оволоділи р. Тукумс, в районі Клапкалнса вийшли на побережжі Ризької затоки і перерізували сухопутні комунікації групи армій «Північ».
В кінці липня — початку серпня війська фронту відобразили контрудари противника в районах Біржая (до 4 піхотних дивізій і до 100 танків і штурмових знарядь) і Расейняя (одна піхотна і одна танкова дивізії), а з 16 по 29 серпня — потужні контрудари (до 7 танкових, 3 піхотних дивізій, у складі яких налічувалося понад 800 танків і штурмових знарядь) в районах західніше і на північний захід від Шяуляя. При віддзеркаленні контрударів противника дії сухопутних військ підтримувала 3-я повітряна армія. 20 серпня противникові контрударами з районів західніше Тукумса і Слоки і діями морського десанта удалося відтіснити радянські війська від морського побережжя на Ю. і відновити приморські комунікації ризького угрупування. До 29 серпня війська фронту закріпилися на рубежі: Плявіняс, р. Лієлупе, Елгава, Добеле, Ауце, західніше Жагаре, на захід від Шяуляя, східніше Расейняя. В ході Ш. о. війська 1-го Прибалтійського фронту розгромили паневежіс-шяуляйськую угрупування противника, створили умови для завершення звільнення від німецько-фашистських військ Радянської Прибалтики. Операція характерна стрімким настанням, здійсненням маневру, віддзеркаленням потужних контрударів танкових військ противника.
