Шухардт (Schuchardt) Хуго (4.2.1842, Гота, — 21.4.1927, Грац), німецький і австрійський мовознавець. Вчився в університетах Йени і Берліна. Учень Ф. Діца і А. Шлейхера . Професор університетів в Галле (з 1873) і в Граці (1876—1900). Основні праці присвячені проблемам романської філології і загального мовознавства. Вивчав народну латинь, романські і інші індоєвропейські мови, а також баскський, кавказькі, семіто-хамітськие, угорський і інші мови; висунув ідеї про «мовне змішення», про ергатівном буд пропозиції ряду мов> (див. Ергатівная конструкція ), про взаємодію лексики і граматики. Виступив з критикою звукових законів в розумінні младограмматіков, а також схеми генеалогічної класифікації індоєвропейських мов А. Шлейхера. Вважав за необхідне вивчати слова у зв'язку з історією реалій (напрям Wlõrter und Sachen). Погляди Ш. зробили вплив на ряд напрямів в зарубіжному мовознавстві.
Соч.: Der Vokalismus der Vulgärlateins, Bd 1—3, Lpz., 1866—68; Über die Lautgesetze, Ст, 1885; Ein Vademecum der allgemeinen Sprachwissenschaft, 2 Aufl., Halle, 1928; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Ізбр. статті по мовознавству, М., 1950.
