Штучне живлення, введення в організм людини живильного матеріалу за допомогою зондів, через фістули, а також парентеральний (внутрішньовенно, підшкірно). К И. п. прибігають тоді, коли живлення природним чином неможливе (несвідомий стан, різка скрута ковтання при паралічі ковтальних м'язів, звуженні стравоходу, психічні захворювання з відмовою від їжі і ін.), а також для забезпечення водно-електролітного геомеостаза. І. п. через тонкий шлунковий зонд, що вводиться через ніс і носоглотку в шлунок, здійснюють рідкою, такою, що не містить грубих часток їжею (молоко, вершки, сирі яйця, міцний бульйон, фруктові соки і т. п.). При І. п. через фістули — штучно (хірургічно) створені отвори в стінці шлунку (або тонкої кишки) — вводять м'ясо, рибу, хліб і тому подібне (зазвичай при непрохідній стравоходу — фістула шлунку, сторожа шлунку — фістула тонкої кишки). При парентеральному живленні вводять підшкірно і внутрішньовенно водно-сольові розчини, розчини глюкози, вітаміни і деякі ін. препарати; суміші чистих амінокислот, глюкозу і ін. — внутрішньовенно. Живильне значення має також переливання крові, еритроцитарної маси, плазми і сироватки крові. Введення живильних речовин, що застосовувалося раніше, в клізмах визнане нераціональним. І. п. часто використовують як додатковий метод живлення при обезводненні організму в результаті наполегливої блювоти і проносів, при кровотечах, інтоксикаціях і ін.
