1) згорнутий в спіраль стрижень з товстого, зазвичай сталевого дроту (діаметром 10—20 мм ); має на кінці швартовочноє кільце. Угвинчений в грунт, дерево, лід Ш. служить для швартовки літаків, планерів, вертольотів, невеликих судів, кріплення наметів і ін.
2) Пробочник (йому. Korkzieher), гвинтовий стрижень з кільцем або рукояткою на кінці, вживаний для витягування пробок і різних заглушок.
3) У авіації — особливий, критичний режим польоту літака (планера), що полягає в його зниженні по крутій низхідній спіралі малого радіусу з одночасним обертанням відносно всіх трьох його осей. При цьому літак переходить на режим самообертання (авторотації). Ш. підрозділяється: по вигляду — на нормальний і перевернутий, по куту нахилу подовжньої осі літака до горизонту — на крутий (50—90°), пологий (30—50°) і плоский (< 30°), по характеру протікання — на стійкий і нестійкий. Звалювання і попадання літака в Ш. відбувається при виході його на закрітічеськие кути атаки. В процесі льотних випробувань дослідних літаків для забезпечення виходу з вже розвинутого (стійкого) Ш. застосовуються протиштопорні парашути або ракети. Вперше навмисне введення літака в Ш. здійснив російський військовий льотчик К. К. Арцеулов (1916). Проблемою Ш. у 1918—19 займався англійський вчений Р. Глауєрт. Теоретичне обгрунтування Ш. розроблено сов.(радянський) вченим Ст С. Пишновим, а подальші експериментальні роботи по Ш. виконані А. Н. Журавченко .
