Шпалери (йому. Spalier, від італ.(італійський) spalliera), стінні безворсовиє килими з сюжетними і орнаментальними композиціями, виткані ручним способом в техніці т.з. репсового уточного переплетення. Малюнок створюється кольоровими нитками утк_а (шерсть, шовк, інколи металліч. золоті і срібні нитки), що щільно закривають незабарвлену основу (шерсть, льон) і створюючими характерну для Ш. рубчасту фактуру. Кожна уточная нитка ведеться лише в кордонах своєї барвистої плями (техніка, відома з античності, так само виткані коптські тканини). Залежно від типа верстата розрізняються 2 види Ш.: готліс — виткані на верстатах з вертикальним кріпленням основи і басліс — на горизонтальних верстатах. Моделлю для Ш. служить картон — живописний ескіз у розмірі килима.
Виробництво Ш. виникло в Західній Європі в 12—13 вв.(століття) Що широко застосовувалися в убранні житлових і парадних приміщень середньовічні Ш. є зразками монументально-декоративного мистецтва [«Анжерський апокаліпсис» — 7 величезних килимів, що включали 105 сюжетів, з них збереглося 77, ок. 1380, майстерня Нікола Батайля в Парижі по картонах Жана з Брюгге; 6 килимів алегоричної серії «Пані з однорогом», кон. 15 — нач. 16 вв.(століття) (Париж, Музей Клюні), що відносяться до типа «мільфлеров» — Ш. з фоном, суспіль затканим кущиками кольорів].
Основні центри середньовічного шпалерного ткацтва — Париж, Аррас, Турне, з кінця 15 ст — Брюссель, де на початку 16 ст була виконана для Ватикану серія «Діяння апостолів» по картонах Рафаеля, в 17 ст — серії Ш. по картонах П. П. Рубенса. З середини 17 ст у Франції була створена велика шпалерна мануфактура, керована крупними художниками (Королівська мануфактура Гобеленів в Парижі, мануфактура в Бове і Обюссоне). Улюблені теми Ш. 17—18 вв.(століття)— міфологія, і історичні сюжети, алегорії, сцени полювання, пасторалі, пейзажі («вердюри»). У 18—19 вв.(століття) шпалерне ткацтво розвивається під знаком повного підпорядкування станковій картині, що веде до втрати достоїнств, властивих старою Ш. Декоратівниє принципи Ш. відроджуються в середині 20 ст в творчості Ж. Люрса і ін.
В Росії виробництво Ш. почалося при Петре I. У 1717 в Петербурзі була заснована шпалерна мануфактура (існувала до 1859), одна з перших робіт которой—«Полтавськая баталія» по картону Л. Каравака (Ермітаж, Ленінград). Розквіт діяльності мануфактури — 2-я половина 18 — почало 19 вв.(століття) У русявий.(російський) Ш. епохи класицизму яскраво виражено декоративний початок, багато хто з них був органічно пов'язаний з архітектурою інтер'єрів («Діана» і «Сатурн» з т.з. «гарнітура Гурьевського», 1805—06, музеї в Павловське і Гатчине). Основні збори Ш. у СРСР зосереджені в Ермітажі (Ленінград), в Російському музеї (Ленінград) і в музеях Московського Кремля.
Літ.: Бірюкова Н., Французькі шпалери кінця XV — XX століття в зборах Ермітажу. [Каталог], Л., 1974; Коршунова Т., Ясинськая І., Російські шпалери, Л., 1975; Gübel Н., Wandteppiche, Tl 2, Bd 1—2, Lpz.— Ст, 1928.
