Шогенцуков Адам Огурлієвіч [р. 31.8(13.9) .1916, с. Кучмазукино, нині Баксанського району Кабардино-балкарської АССР], радянський письменник кабардинця, народний поет Кабардино-балкарською АССР (1969). Член КПРС з 1944. У 1940 закінчив Кабардино-балкарський педагогічний інститут. Працював вчителем, викладачем вузу. Учасник Великої Вітчизняної війни 1941—45. Друкується з 1938. У поезії Ш., пронизаною пафосом затвердження дружби народів відбиті сторінки історії народу кабардинця, його боротьба за свободу. Звернення до складного внутрішнього світу людини привело Ш. до нової для поезії кабардинця форми сонета. Автор збірок віршів «Квітнемо» (1940), «Пісні серця» (1951), «Неспокійне серце» (1958), «Дороги дружби» (1961) і ін. Їм написана і повість «Весна Софіят» (1956, русявий.(російський) пер.(переведення) 1956) — про долю горянки за радянських часів, отримала широке визнання і переведена на багато мов. Виступає як драматург: п'єси «Мадіна» (пост. у 1961), «Закохані» (пост. у 1966). Голова правління СП(Збори постанов) Кабардино-балкарською АССР в 1951—54, 1956—58 і з 1970. Нагороджений 4 орденами, а також медалями.
Соч.: Бгищхье мафiе, Налшик, 1968; Щiил'е гуапе, Налшик, 1974; у русявий.(російський) пер.(переведення)— Перегроззя, М., 1966; Назву твоїм ім'ям, М., 1972; Тобі, мій друг. [Предісл. М. Сокурова], М., 1973; Свіжість гір.(міський) Вірші і поема, М., 1974.
Літ.: Голубков Д., Розкрите серце, «Дружба народів», 1963 №5; Кашежева Л., У ключі щирості, в її кн.: Повноліття пера, Нальчик, 1968; Нало З., Щодженцiикiy Iедем, в кн.: К'ебердей літературем і тхидем теухуа очеркхер, Налшик, 1965.
