Широкоформатне кіно, вигляд кінематографа, заснований на використанні для зйомки і показу фільмів кіноплівки шириною від 50 до 70 мм. Практичне вживання Ш. до. отримало з середини 50-х рр. 20 ст, після того, як досвід зйомки і демонстрації 35 -мм широкоекранних фільмів (див. Широкоекранне кіно ) з використанням анаморфотной оптики (див. Анаморфірованіє ) показав, що виграш в розмірах зображення досягається ціною деякого зниження його якості. Створення Ш. до. ознаменувало новий етап в розвитку кінематографа, що характеризується істотним збільшенням масштабу екранного зображення і поліпшенням його якості, досягнутим завдяки використанню кіноплівки подвійної (в порівнянні із звичайною) ширини, досконалішої ширококутної оптики і системи 6-канального стереофонічного запису і відтворення звуку (див. Стереофонічний звукозапис ). У деяких системах Ш. до. поряд з широкою кіноплівкою одночасно застосовують і анаморфірованіє зображення.
Починаючи з 1955 в США і СРСР були запропоновані ряд систем Ш. до. («ТОДД-АТ», «Супер-Панавіжн», «Ультра-Панавіжн», радянська система Ш. до. і ін.), що отримали значне поширення в сучасній кінематографії.
Система Ш. до. «ТОДД-АТ» розроблена американською оптичною компанією (АТ) спільно з продюсером М. Тоддом. Зйомка ведеться на 65 -мм негативну плівку при швидкості 24 кадр/сек (570 мм/сек ). Площа кадру, розрахованого по висоті на 5 стандартних перфорацій, приблизно в 3,5 разу більше площі звичайного кадру (на 35 -мм кіноплівці). Фільмокопії друкуються на 70 -мм кольоровій позитивній плівці, що має такі ж перфорації, як і негативна. Збільшений розмір позитивної плівки дозволяє розміщувати на ній 6 магнітних звукових доріжок, не змінюючи розміру самого зображення; 5 доріжок призначено для стереофонічного відтворення звуку за допомогою гучномовців, встановлених за екраном, 6-я — для створення звукових ефектів в залі кінотеатру. Співвідношення сторін кадру на поєднаній фільмокопії 1:2,2. Перший американський фільм, знятий за системою «ТОДД-АТ», — «Оклахома», почав демонструватися в кінці 1955.
Система Ш. до. «Супер-Панавіжн», створена в 1958 оптичною фірмою «Панавіжн» (США), по своїх технічних характеристиках аналогічна системі «ТОДД-АТ». Основна відмінність полягає в конструкції широкоформатних знімальних камер (стаціонарною і ручною) і особливо в наборі високоякісної знімальної оптики.
Система Ш. до. «Ультра-Панавіжн», розроблена в 1962 кіностудією «Метро-Голдвін-Майєр» (США) спільно з фірмою «Панавіжн», заснована на використанні для зйомки 65 -мм кіноплівки (з тими ж параметрами кадру, що і в системі «ТОДД-АТ») і анаморфотной проекційної оптики з малим коефіцієнтом анаморфірованія (1,25), що дозволяє отримувати широкоформатні копії із співвідношенням сторін 1:2,75. З отриманого негативу способом оптичного друку можна виготовити фільмокопії всіх видів. Копії друкуються на 70 -мм кіноплівці. Основна гідність системи «Ультра-Панавіжн» — створення ефекту участі, близької до панорамному кіно, без використання складної і громіздкої апаратури.
Радянська система Ш. до., розроблена Кинофотоїнстітутом (НИКФІ) і кіностудією «Мосфільм», заснована на використанні для зйомки і копіювання фільмів кіноплівки однакової (70 -мм ) ширини, що істотно спрощує процеси її виготовлення і обробки, забезпечує сумісність з багатьма зарубіжними системами Ш. до. і т. о.— можливість взаємного обміну фільмами. Радянська система Ш. до. передбачає також використання 6-канальної магнітної фонограми на поєднаній фільмокопії (див. мал. ). У 1961 на екрани вийшов перший радянський широкоформатний художній фільм «Повість полум'яних років» (студія «Мосфільм»). Для показу 70 -мм широкоформатних фільмів служать універсальні кінопроекційною апарати, вживані також при демонстрації 35 -мм широкоекранних і звичайних фільмів, як з фотографічними, так і з магнітними стереофонограммамі.
Ш. до. істотно збагатило образотворчі засоби кінематографа, особливо при зйомці великих (т.з. постановочних) витівок. фільмів. Збільшена площа кадру (при сприятливому співвідношенні його сторін 1:2,2) дозволяє зберегти необхідну різкість зображення при демонстрації кінофільмів на великих і надвеликих екранах. Використання поєднаної фільмокопії (із зображенням і багатоканальним стереофонічним звуком) створює у глядача враження достовірності (природності) подій, що показуються на екрані.
Літ.: Висоцкий М. З., Системи кіно і стереозвук, М., 1972; Голдовський Е. М., Введення в кінотехніку, М., 1974; Конопльов Би. Н., Основи фільмопроїзводства, 2 видавництва, М., 1975.
