Широкоекранне кіно, вигляд кінематографа, в якому замість звичайного екрану застосовуються ширші екрани (з відношенням сторін від 1:1,66 до 1:2,35). Збільшення розмірів екрану (у поєднанні із стереофонічним звуковідтворенням) значно розширює образотворчі можливості кіномистецтва, підвищує міру дії кінотвору на глядача (особливо художніх кольорових кінофільмів, при показі натурних, масових і батальних сцен). У сучасній кінематографії існує ряд систем Ш. к.: з анаморфірованним кадром, з кашетірованним кадром (найбільш поширені), «Техніськоп» і ін.
Система Ш. до. з анаморфірованним кадром заснована на використанні анаморфотной оптики (спочатку запропонованою Е. Аббе в 1897), яка як би стискує кадр при кінозйомці і розтягує його при кінопроекції (див. Анаморфірованіє ). У 1927 французький учений А. Кретьен сконструював анаморфотний об'єктив «Гипергонар», що дозволяв приблизно удвічі збільшувати поле зору в горизонтальному напрямі. Що набула поширення в США і інших країнах система Ш. до. з анаморфірованним кадром «Синемаскоп» розроблена американською кінофірмою «Фокс» по патенту Кретьена. Першою картиною, знятою по цій системі, був кінофільм «Тога», показаний в США в 1953. У СРСР перший широкоекранний художній фільм «Ілля Муромец» був поставлений в 1956 на кіностудії «Мосфільм». Анаморфотная оптична система, вживана в сучасному Ш. до., «стискує» зображення в горизонтальному напрямі в 2 рази, розміщуючи його в межах декілька збільшеного чотирьохперфораційного кадру стандартної 35 -мм кіноплівки. Завдяки цьому відповідно збільшується корисна площа кадру ( мал. 1 ).
В основу системи Ш. до. з кашетірованним кадром, що набула поширення за кордоном в середині 50-х рр. 20 ст, покладений принцип зменшення висоти звичайного (класичного) кадру на 35 -мм кіноплівці до таких розмірів, при яких співвідношення його сторін відповідає необхідному співвідношенню сторін екрану ( мал. 2 ). Кашетірованіє може вироблятися установкою відповідних рамок як в кінознімальному, так і в кінопроекційному апараті. При цьому в процесі зйомки кадр компонується т. о., щоб найбільш важливі об'єкти не закривалися (тобто не кашетіровалісь) при кінопроекції. Для цієї мети на матовому склі видошукача знімального апарату наносяться дві ризики (як показано пунктиром на мал. 3 ), які дозволяють операторові обмежувати по висоті сюжетно-важливі частини кадру, що знімається (тобто здійснювати приховане кашетірованіє). Спосіб прихованого кашетірованія, що набув найбільшого поширення при зйомці широкоекранних фільмів за системою кашетірованного кадру, забезпечує також можливість використання фільмокопії (з відношенням сторін 1:1,37) для показу по телебаченню; при цьому виключається те, що зрізає зображення зверху і знизу, що мало місце при кашетірованії за допомогою рамки в процесі зйомки. Основна гідність системи кашетірованного кадру полягає в тому, що процеси кінозйомки і кінопроекції практично не змінюються. Проте кашетірованіє істотно зменшує корисну площу кадру, що вимагає додатково збільшення його при проекції на широкий екран з допомогою т.з. короткофокусної оптики. При цьому декілька погіршується різкість і збільшується зернистість зображення. Система кашетірованного кадру дає задовольнить. результати при співвідношенні його сторін в межах 1:1,66 — 1:1,85 і при використанні високоякісних кіноплівок проекційних оптичних систем і потужних джерел світла.
Система «Техніськоп» розроблена в 1964 італійською кінофірмою «Техниколор» головним чином з метою зниження витрат на випуск широкоекранних кольорових фільмів. При зйомці використовується звичайний кінознімальний апарат з сферичною оптичною системою і модернізованим стрічкопротяжним механізмом, що забезпечують здобуття негативного кадру, висота якого відповідає розміру двох перфорацій (замість чотирьох, як при традиційному методі зйомки). З негативного зображення на спеціальному кінокопіювальному апараті друкується (способом оптичного друку) широкоекранна анаморфірованная позитивна копія ( мал. 4 ). Істотно знижуючи витрати на негативну кіноплівку, система «Техніськоп» забезпечує також здобуття фільмокопій, необхідних для показу по телебаченню. Проте по своїй роздільній здатності ця система поступається іншим широкоекранним системам, унаслідок зменшення в 2 рази площі негативного кадру по відношенню до позитивного, отримуваного збільшенням при оптичному друці з одночасним анаморфірованієм.
В СРСР Кинофотоїнстітутом спільно з кіностудією «Мосфільм» в 1974 розроблений спосіб виробництва кінофільмів, названий «Універсальний формат кадру», який при зйомці на 35 -мм кіноплівку із застосуванням звичайної оптичної системи дозволяє використовувати всю площу кадру між перфораціями і отримувати в процесі тиражування фільму копії практично всіх форматів, вживаних в сучасному кіно: 35 -мм звичайні (класичні), 35 -мм широкоекранні анаморфірованниє, кашетірованниє, 16 -мм і 70 -мм (широкоформатні із стереофонічним звуком).
Літ.: Висоцкий М. З., Системи кіно і стереозвук, М., 1972: Голдовський Е. М., Введення в кінотехніку, М., 1974; Конопльов Би. Н., Основи фільмопроїзводства, 2 видавництва, М., 1975.
