Шереметев Борис Петрович [25.4(5.5) .1652, Москва, — 17(28) .2.1719, там же, похований в Петербурзі], граф (1706), російський воєначальник і дипломат, генерал-фельдмаршал (1701). З 1671 служив при дворі. У 1681 тамбовський воєвода, командував військами, що діяли проти кримських татар, з 1682 боярин. У 1685—87 брав участь в переговорах і висновку «Вічного світу» 1686 з Мовою Посполитою і союзного договору з Австрією. З кінця 1687 командував в Білгороді військами, що прикривали південний кордон, брав участь в Кримських походах. Після узяття влади Петром I (1689) став його сподвижником. Під час Азовських походів 1695—96 командував військами на Дніпрі в діях проти кримських татар. У 1697—99 виконував дипломатичні доручення в Польщі, Австрії, Італії і на о. Мальта. Під час Північної війни 1700—21 проявив себе як здатний, але украй обережний і декілька повільний воєначальник. У Нарвській битві 1700 командував дворянською кіннотою, в 1701—05 — військами в Ліфляндії, де взяв перемоги при Ерестфере (1701), Гуммельсгофе (1702), оволодів Копорьем (1703) і Дерптом (1704). Керував придушенням Астраханського повстання 1705—06. У 1708 на командних постах в головних силах армії, в Полтавській битві 1709 командував військами центру бойового порядку. У 1710 військ під командуванням Ш. опанували Ригу. У 1711 очолював головні сили армії в Прутськом поході. У 1712—13 командував південною наглядовою армією на турецькому кордоні, в 1715—17 — корпусом в Померанії і Мекленбурге.
