Шевирев Степан Петрович [18(30) .10.1806, Саратов, — 8(20) .5.1864, Париж], російський літературний критик, історик літератури, поет, академік Петербурзької АН(Академія наук) (1847). Професор Московського університету (з 1837). Був близький до «Суспільства любомудрія» (див. «Любомудри» ), брав участь в організації і виданні «Московського вісника». У перекладах і віршах на філософських і історичні теми намагався створити «поезію думки», виступаючи проти поетичної гладкопіси і благозвучності. У кн. «Історія поезії» (т. 1, 1835; т. 2, 1892, посмертно), «Теорія поезії в історичному розвитку у древніх і нових народів» (ч. 1—4, 1836, докторська дисертація) і ін. Ш. розглядав розвиток літератури як віддзеркалення духовного досвіду народу, його історії, чим заслужив на співчутливий відгук А. С. Пушкина (див. Полн. собр. соч.(вигадування), т. 7, 1958, с. 397—98). У 1835—37 Ш. — провідний критик «Московського спостерігача». У 1841 він разом с М. П. Погодіним очолив «Моськвітянін» . В ідейній боротьбі 40—50-х рр. стояв на позиціях «офіційної народності»; противник Ст Р. Белінського, натуральної школи і реалістичного напряму літератури в цілому.
Соч.: Історія російської словесності, переважно древньої, ч. 1—4, М., 1846— 60; Вірші. [Вступ. ст., ред. і прімеч. М. Аронсона], Л., 1939; [Вірші], у кн.: Поети 1820—1830-х рр., т. 2, Л., 1972.
Літ.: Белінський Ст Р., Про критику і літературні думки «Московського спостерігача», Полн. собр. соч.(вигадування), т. 2, М., 1953: його ж, Педант, там же, т. 6, М., 1955; Добролюбов Н. А., Історія російської словесності. Лекції С. Шевирева, Собр соч.(вигадування), т. 4, М-код.—Л., 1962; Манн Ю. Ст, Молодий Шевирев, в його кн.: Російська філософська естетика, М., 1969.
