Шартрськая школа, школа середньовічної схоластичної філософії в р. Шартр. У 1-ій половині 12 ст переживала вищий розквіт і була міжнародним центром платонічної філософії з натурфілософським ухилом. Серед вчителів Ш. ш. виділялися Бернард Шартрський, Гільберт Порретанський, Тьеррі Шартрський; до Ш. ш. примикали Вільгельм Конхесський (Гильом з Конша), Іоан Солсберійський, Бернард Сильвестр, Алан Лілльський і ін. Філософія Ш. ш. представляє незвичайне явище в панорамі середньовічної схоластики. Захват перед природою як творчою силою, властивий мислителям Ш. ш., наближав їх до пантеїзму, несумісному з християнською ортодоксією, і спонукав їх удаватися до художніх форм викладу, далеких від схоластичної строгості і сухості. Ідеї Ш. ш. знайшли найбільш яскраве вираження в двох пам'ятниках філософської поезії — поемі Бернарда Сильвестра «Про целокупності світу» і поемі Алана Лілльського «Плач Природи».
Літ.: Clerval A., Les ecoles de Chartres au Moyen âge, P., 1895; Licbeschütz Н., Kosmologische Motive in der Bildungswelt der Frühscholastik, у кн.: Vorträge der Bibl. Warburg, 1923/24, Lpz.- B., 1926, S. 83-148; Parent J. M., La doctrine de la création dans l''école de Chartres (au 12 siécle), P.— Ottawa, 1938.
