Чуваші (самоназваніє — чаваш), нація в СРСР. Загальна чисельність 1694,4 тис. чіл. (1970, перепис); в межах Чуваської АССР — 856,2 тис. чіл. Значні групи Ч. живуть в Татарській і Башкирською АССР,, Куйбишевськой, Саратовської області (куди переселилися ще в 17—18 вв.(століття)) Ульяновськой, Сибіру, Середньої Азії (переселенці 19 — 20 вв.(століття)). У антропологічному типові Ч. поєднуються європеоїдні і монголоїдів елементи. Говорять на чуваській мові . Віруючі Ч. — православні. До тієї, що християнізує (середина 18 ст) були поширені племінні культи. Основну роль в етногенезі Ч., на думку більшості дослідників, зіграли тюркоязичниє болгари волжсько-камськие, що заселили в останній чверті 1-го тис. н.е.(наша ера) лісостепові райони правобережжя Волги, де змішалися з місцевими угро-фінськими племенами. Масове переселення болгар-суваров (сувазов, до назви яких сходить етнонім Ч.) на правобережжі Волги в 13—14 вв.(століття), викликане розгромом Болгарії Волжсько-камськой монголо-татарамі, підсилило тюркизацию місцевих племен. У 2-ій чверті 15 ст землі Ч. були включені до складу Казанського ханства. Чуваська народність в основному сформувалася в 15 ст Ч. складаються з 2 основних етнографічних груп: т.з. верхові Ч. (вірьял) у північно-західній Чувашії і низові Ч. (анатрі) у північно-східній і південній Чувашії. Проміжну територію займає перехідна група средненізових Ч. (анат енчи), близька в мовному відношенні до вірьял, а в побутовому — до анатрі. Ч., що живуть за межами Чуваської АССР, в переважній більшості відносяться до групи низових. Від болгарських предків Ч. успадкували техніку землеробства, ремісничого виробництва, багато елементів матеріальної і духовної культури. Приєднання Ч. до Російській державі (1551) звільнило їх від іга Казанського ханства і мало велике значення для подальшого розвитку чуваського народу. От росіян Ч. сприйняли вдосконалені знаряддя праці, типів жител, одяг і інші елементи культури. Не дивлячись на національний гніт царизму і місцевої буржуазії, насильницьку християнізує, Ч. зберегли свою мову, самобутню культуру, багатий фольклор, музику, прикладне мистецтво, створили свою художню літературу. До встановлення Радянської влади Ч. жили сільськими громадами, зберігалися деякі патріархальні пережитки в суспільному і родинному побуті. За роки Радянської влади Ч. досягли великих успіхів в економічному і культурному розвитку. Чуваська АССР стала одним з найважливіших індустріальних районів країни, краєм передового соціалістичного сільського господарства. В результаті перемоги соціалізму Ч. склалися в соціалістичну націю. Виросла національна інтелігенція. З традиційних народних мистецтв особливо широкий розвиток отримали: хоровий спів, вишивка, художнє ткацтво, різьблення по дереву. Про історію, економіку і культуру Ч. див.(дивися) також в ст. Чуваська АССР .
Літ.: Чуваші. Етнографічне дослідження, ч. 1—2, Чебоксари, 1956—70; Денісов П. Ст Релігійні вірування чуваш, Чебоксари, 1959; Народи Європейської частини СРСР, т. 2, М., 1964 (літ.); Каховське Ст Ф., Походження чуваського народу, Чебоксари, 1965.
