Чуваська мова, мова чувашів . Поширений в Чуваській АССР, за її межами головним чином в Татарській АССР, Башкирською АССР, Ульяновськой, Куйбишевськой, Оренбурзької, Саратовської і Пензенської області РРФСР. Число тих, що говорять на Ч. я. — 1694 тис. чіл. (1970, перепис). Відноситься до тюркським мовам . Має 2 діалекти: верховий — вірьял (що окає) і низовий — анатрі (що ухкає), які розпадаються на говори. Фонетичні особливості: відносно довгі голосні «а», «е», «и», «і», «у», «ÿ» протиставили короткими «ă», «ě». Приголосні «р», «л» відповідають тюрк.(тюркський) «з», «ш». Морфологічні особливості: афікс множини -сем замість -лар/-лер, характерного для більшості тюркських мов; наявність вказівних займенників «ку» — «цей», «лешě» — «той»; форма минулого часу дієслова на нă/-нě. Поряд з переважаючою загальнотюркською і власне чуваською лексикою в Ч. я. є запозичення з інших тюркських мов, а також з арабського, іранського, монгольського, російського і угро-фінських. Літературна мова склалася на основі низового діалекту. Перша друкарська граматика і перевідні книги на Ч. я. з'явилися в 18 ст Писемність розроблялася на основі російського алфавіту, але не набула поширення. У 1871—1872 І. Я. Яковлєв створив новий чуваський алфавіт на основі російського алфавіту, що зіграв велику роль в розвитку чуваської писемності.
Літ.: Ашмарін Н. І., Матеріали для дослідження чуваської мови, ч. 1—2, Каз., 1898; його ж, Досвід дослідження чуваського синтаксису, ч. 1—2, Каз.— Симбірськ, 1903—23; його ж, Словник чуваської мови, ст 1—17, Каз. — Чебоксари, 1928—50; Егоров Ст Р., Сучасна чуваська літературна мова в порівняльно-історичному освітленні, 2 видавництва, ч. 1, Чебоксари, 1971; його ж, Етимологічний словник чуваської мови, Чебоксари, 1964; Матеріали по граматиці сучасної чуваської мови, ч. 1, Чебоксари, 1957; Ramstedt G. J., Zur Frage nach der Stellung des Tschuwassischen, «Journal de la Société Finno-ougrienne», 1922—23, t. 38.
