Чирків Борис Петрович [р. 31.7(13.8) .1901, с. Лозовая-Павловка, нині Дніпропетровської області], російський радянський актор, народний артист СРСР (1950), Герою Соціалістичного Труда (1975). Член КПРС з 1945. У 1926 закінчив Ленінградський інститут сценічних мистецтв, працював в ЛенТЮЗе, Новому ТЮЗ(Театр юного глядача) е, потім в московських театрах — Центральній студії кіноактора, Театрі ним. Пушкина (1950—1965), з 1966 в Театрі ним. Гоголя. З 1928 знімається в кіно. У трилогії про Максиме («Юність Максима», 1935, «Повернення Максима», 1937, «сторона Виборгськая», 1939) створив романтичний і в той же час глибокий реалістичний образ героя революційної епохи, робочого хлопчини Максима, прошедшего школу класової боротьби і що став видним революціонером-більшовиком. Серед кращих ролей в кіно також — Степан Лаутін («Вчитель», 1939), Махно («Олександр Пархоменко», 1942), Глінка («Глінка», 1947), Чижов («Вірні друзі», 1954). У театрі грав ролі: Кузовкина («Нахлібник» Тургенева), Лебедева («Іванов» Чехова), Распутіна («Змова імператриці» Щегольова і А. Н. Толстого) і ін. Депутат Верховної Ради СРСР 3-го скликання. Державна премія СРСР (1941, 1947, 1949, 1952). Нагороджений 3 орденами Леніна, 2 іншими орденами, а також медалями.
Соч.: Про нас, про акторів, [М.], 1957; Розповіді про творчу дорогу, М., 1965.
Літ.: Жежеленко М., Борис Чирков, в збірці: Актори радянського кіно, ст 10, Л., 1974.
