Чиншеве право, сукупність норм феодального права, що склалися в 13—14 вв.(століття) у країнах Європи і що регулювали особливий вигляд поземельних стосунків, які встановлювалися між феодальними власниками і феодальними тримачами землі (чиншевікамі) з числа селян і міських жителів. Ч. п., що нагадувало спадкову оренду по римському праву (емфітевзис ), закріплювало вічне що переходило з покоління в покоління, користування землею з обов'язком власника сплачувати феодалові встановлений оброк (чинш ), зазвичай грошовий. Ч. п. поширювалося у міру того, як з розвитком товарно-грошових стосунків в країнах Зап. Європи зживала себе панщинна форма експлуатації селян, ставала невигідною для феодалів; у країнах Центр. і Вост. Європи «Друге видання кріпацтва» різко обмежило у 16—17 вв.(століття) сферу дії Ч. п. У Росії діяло в обмежених межах (у польських і литовських землях, в деяких південно-західних губерніях).
