Чипіко (Ћипико) Іво (13.1.1869, Каштел-новіні, Далмация, — 23.9.1923, там же), сербський письменник. У 1890 закінчив школу лісівництва, до 1909 служив лісничим. Під час Балканських воєн 1912—13 військовий кореспондент. У збірках розповідей «Приморські душі» (1899), «Біля моря» (1911) і ін., в романі «За хлібом» (1904), в драмі «На кордоні» (1910) малює життя селян Далмациі, що борються з лихварями, поміщиками, австрійськими чиновниками. Ввів в сербську літературу образ селянина-бунтаря (роман «Павуки», 1909, русявий.(російський) пер.(переведення) 1958). Пошуки етичного ідеалу знаходять в Ч. вираження в поетизації «природної людини», буржуазного суспільства, що протистоїть фальші. Фронтові записки і щоденники Ч. («Враження про війну 1912», 1914; «З днів війни», 1917) відмічені духом антимілітаризму.
Літ.: Беляєва Ю. Д., Соціальна спрямованість творчості І. Чипіко, в збірці: Зарубіжні слов'янські літератури. XX століття, М., 1970; Глігоріћ Ст, І. Ћипико, у його кн.: Српськи реалісті, 5 видавництво, Београд, 1968.
