Емфітевзис, емфітевсис (греч. emphýteusis, від emphytéuo — щеплю, насаджую), у ряді античних держав (Єгипет еллінізму, Греція, Рим) вигляд довгострокової оренди земельних ділянок. Е. давав орендареві право господарського використання землі, збору урожаю, передачі ділянки по спадку, застави і з певними умовами — його дарування і продажі. Тримач ділянки був зобов'язаний щорік платити власникові заздалегідь встановлену орендну плату, вносити державні податки. На правах Е. надавалися зазвичай необроблені землі, що належали державній казні, імператорам, міським общинам. Е. зробив вплив на орендні стосунки у Візантії, а також у ряді феодальних держав Західної Європи (див. Чиншеве право ) .
