Чигирінськие походи 1677-78
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Чигирінськие походи 1677-78

Чигирінськие походи 1677—78, походи російських військ і українських козаків, кульмінаційний період російсько-турецької війни 1676—81, коли турецькі війська зробили дві облоги м. Чигирина, найважливішого політичного і військово-стратегічного центру Юж. України. 1-й Ч. п.: в кінці червня 1677 турецька армія під командуванням Ібрахим-паші виступила від Дунаю і 3 серпня обложила Чигирин, під яким до неї приєдналося понад 40 тис. кримських татар. Гарнізон фортеці витримали ряд атак і зробив декілька вилазок. Об'єднана російсько-українська армія на чолі з князем Р. Р. Ромодановським і гетьманом І. Самойловічем в ніч з 26 на 27 серпня переправилася на правий берег Дніпра і у вирішальній битві 28 серпня розбила турецьку армію.

  2-й похід: турецька армія на чолі з візирем Кара-Мустафой наблизилася до Чигирина 9 липня 1678 і приступила до облогових робіт. Російська армія, переправившись через Дніпро, 12 липня виграла крупну битву. В ході запеклих битв 1—3 серпня російська армія відкинула турецьку армію за р. Тясмін. Проте із-за того що Ромодановський упустив час для повного оточення турецьких військ, турки захопили Нижнє місто, а в ніч на 12 серпня російський гарнізон покинув фортецю. Нове битва 19 серпня закінчилася на користь російської армії. 20 серпня почався відступ турецьких військ. Невдачі під Чигирином зумовили крах агресивних планів імперії Османа відносно України.

  Літ.: Смирнов Н. А., Росія і Туреччина в XVI—XVII вв.(століття), т. 2, М., 1946; Нариси історії СРСР. Період феодалізму. XVII ст, М., 1955.