Чапигин Олексій Павлович [5(17) .10.1870, дер.(село) Великий Кут, нині Каргопольський район Архангельської області, — 21.10.1937, Ленінград], російський радянський письменник. Народився в селянській сім'ї. Займався самоосвітою. Почав друкуватися в 1903. У повести «Білий скит» (1913), збірці «По звіриній стежці» (1918) — творів трагічних по світосприйманню, пройнятих антиурбанізмом, гострим відчуттям природи, — показав стихійний протест людей проти суспільного устрою дореволюційної Росії. Значний вплив на розвиток жанру радянського історичного романа зробили епічні твори Ч. «Разін Степан» (ч. 1—3, 1926—27) і «Гулящі люди» (ч. 1—4, 1935—37). Герой цих книг — народ, що піднявся на боротьбу за волю; вони написані з хорошим знанням народної мови і побуту Росії 17 ст
Соч.: Собр. соч.(вигадування) [Предісл. Ст Десніцкого], т. 1—7, М-код.—Л., 1928; Собр. соч.(вигадування) [Вступ. ст. Н. Тотубаліна], т. 1—5, Л., 1967—69.
Літ.: Горький і сов.(радянський) письменники. Невидане листування, в кн.: Літ. спадок, т, 70, М., 1963, с. 629—70; Вальбе Б., Олексій Павлович Чапигин. Нарис життя і творчості, 2 видавництва, Л., 1959; Андрєєв Ю., Російський радянський історичний роман. 20—30-і роки, М-код.—Л., 1962; Семенов Ст С., Олексій Чапигин, М., 1974; Російські радянські письменники-прозаїки. Біобібліографіч. покажчик, т. 6, ч. 1, М., 1969.
