Цукровий укол, механічне роздратування (голкою, кінчиком скальпеля) обмеженої ділянки на дні 4-го шлуночку довгастого мозку, що викликає тривале підвищення цукру в крові (гіперглікемію ) і появу його в сечі (глікозурію ) . С. в. вперше був здійснений на кролику в 1855 французьким ученим До. Бернаром, що висловив припущення (що надалі не виправдалося), що в довгастому мозку знаходиться спеціальний нервовий центр, регулюючий вуглеводний обмін. Якщо у тварини видалено обидві надниркові, ефект від С. в. не настає. Роздратування обмеженої ділянки мозку при С. в. викликає збільшення секреції адреналіну, що веде до посиленого розпаду глікогену печінки і тим самим до гіперглікемії. Процес цей здійснюється через симпатичну нервову систему.
