Ци, жанр китайської класичної поезії. Виник в 2-ій половині 8 ст на основі народної пісенної творчості, хоча за деякими даними окремі твори з'являлися і в 7 ст Розквіту досяг в 11—12 вв.(століття) у творчості Лю Юна, Оуяна Сю, Су Ши, Лі Цин-чжао, Лу Ю, Синь Ци-цзі. Вірші в жанрі Ц. спочатку створювалися як песенно-романсовий текст на певні мелодії, яких налічувалося більше 800. Ц. тому підрозділяються на своєрідні цикли, в кожному з яких мелодія зумовлює розмір, чергування тонів, строфіку і риму. Рима в Ц. (на відміну від ши ) не регламентована спеціальними ріфмовникамі. Ц. — в основному лірика пейзажного або інтимного характеру, проте в творах Су Ши і Синь Ци-цзі і ін. звучать також філософський і цивільний мотиви.
Літ.: Антологія китайської поезії т. 3—4, М., 1957; Поезія епохи Сун, вступ. ст. Ст А. Крівцова, М., 1959; Голигина До. І., Теорія витонченої словесності в Китаї, М., 1971; Feng Shu-lan, La technique eti''histoiredu ts''eu, P., 1935; Baxter G. W., An index to the Ch''in ting tz''u p''u, Camb., 1951; його ж, Hua-chienchi, songs of tenth-century China: а study of the first tz''u anthology, Harvard, 1952.
