Цион Ілля Фаддєєвіч [13(25) .3.1842, Паневежіс, нині Литовською РСР, — 23.10 (5.11) .1912, Париж], російський фізіолог. Закінчив Берлінський університет (1864). Професор Петербурзького університету (з 1870) і Медико-хірургічної академії (з 1872). Під керівництвом Ц. отримав першу спеціалізацію по фізіології І. П. Павлов . В 1875 Ц. був вимушений покинути академію т.к. крайне реакційні погляди приводили його до конфліктів з професурою і студентами. На запрошення До. Бернара Ц. у 1875 виїхав до Парижа, де продовжував займатися фізіологією. Основні праці по фізіології кровообігу і нервової системи. Разом зі своїм братом М. Ционом експериментально показав прискорюючий вплив симпатичної іннервації на серці. Спільно з німецьким фізіологом До. Людвігом відкрив доцентровий (депрессорний) нерв, що відходить від дуги аорти, і показав, що роздратування його центрального кінця викликає падіння кров'яного тиску унаслідок розширення судин (1866). Відкрив нерви, прискорюючі сердечну діяльність; досліджував вплив змін температури, а також кисню і вуглекислоти на ритм і силу скорочень серця; вивчив зміни збудливості передніх корінців спинного мозку після перерізання задніх; у дослідах над ізольованою печінкою встановив її роль в синтезі сечовини і ліпідів. Автор одного з перших в Росії підручників по фізіології («Курс фізіології», т. 1—2, 1873—74).
Соч.: Die Reflexe eines des sensiblen Nerven des Herzens auf die motorischen Blutgefässe, у кн.: Arbeiten aus der physiologischen Anstalt zu Leipzig, Bd 1, Lpz., 1866 (спільно з С. Ludwig); Methodik der physiologischen Experimente und Vivisectionen, Giessen, 1876; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Основи електротерапії, СП(Збори постанов) Би, 1874.
Літ.: Квасів Д. Р., Пам'яті Іллі Фаддєєвіча Циона (1842—1912), «фізіологічний журнал СРСР», 1962, т. 48 № 12.
