Людвіг (Ludwig) Карл Фрідріх Вільгельм (29.12.1816, Вітценхаузен, — 24.4.1895, Лейпціг), німецький фізіолог. Закінчив університет (1839) Марбургський, професор цього університету (з 1846). Професор університету в Цюріху (з 1849), Військово-медичній академії у Відні (з 1855). З 1865 очолював інститут фізіології в Лейпцігу. Л. запропонував фізичну теорію сечовиділення (1846), відкрив секреторні нерви слинних залоз (1851), досліджував діяльність серцево-судинної системи, вивчав газообмін. Спільно з російським фізіологом І. Ф. Ционом відкрив доцентровий («депрессорний») нерв, що відходить від дуги аорти, і показав його роль в регуляції діяльності серцево-судинної системи (1866). Створив найбільшу школу фізіологів; у його лабораторіях працювали і росіяни учені — І. М. Догель, Ф. Ст Овсянников, Н. О. Ковалевський, І. М. Сеченов, І. П. Павлов та інші.
Соч. у російському переведенні: Керівництво до фізіології людини, т. 1, ст 1—2, До., 1861—64.
