Циганська мова, мова циган . Відноситься до новоїндоарійськой групи індоєвропейських мов . Склався в умовах ізоляції від близькоспорідненого індо-арійського мовного середовища, зберігши основний лексичний фонд древнєїндоарійських мов і типологічну близькість з среднєїндійським і новоіндійським мовами. Основні межі в області фонетики: оглушення дзвінких аспірат: gh > kh, dh > th, bh > ph, ослабіння аспірації: ch > з, th > t, bh > b, децебралізация: > r > r > s > št, оглушення аффрікат: j > з і ін. В області морфології: перетворення послелогов на нову відмінкову флексію, зіставлення основи прямого відмінка основі непрямих, відсутність в неживих іменників форм знахідного відмінка, поява складних форм майбутнього часу і ін. Етнічні групи циганів, пройдя різну міграційну дорогу, говорять на різних діалектах, навколишніх мов в області лексики, фонетики і синтаксису, що більшою чи меншою мірою підпали під вплив. Тривале перебування на території Візантії сприяло проникненню в Ц. я. деяких меж, загальних для всіх мов, поширених: на Балканах: артикль, спосіб вираження форм інфінітива і ін.
Літ.: Вентцель Т. Ст, Циганське мова, М., 1964; Вентцель Т. Ст, Держаків Л. Н., Діалекти циганської мови, в збірці: Мови Азії і Африки, кн. 1, М., 1976; Сергиевський М. Ст (сост.), цигансько-російський словник, М., 1938; Turner R. L., The position of Romani in Indo-aryan, L., 1927; Kochanowski J., Gypsy studies, v. 1—2, New Delhi, 1963; Wolf S. A., Grosses Wörtebuch der Zigeunersprache (Romani tšiw), Mannheim, 1960; Rishi W. R., Multilingual Romani dictionary, Chandigarh, 1974.
