Церулоплазмін, медьсодержащий білок a 2 -глобулінової фракції плазми крові. Вперше виявлений і виділений шведськими ученими К. Хольмбергом і К. Лауреллем в 1948. Вміст Ц. у плазмі людини складає 0,2—0,3 міліграм/мл. З Ц. зв'язано понад 60—99% всіх іонів міді плазми. Молекулярна маса 130 000. Дві молекулярні форми Ц. відрізняються по числу вуглеводних ланцюгів, які складаються із залишків галактози, манози, фукози N-ацетілглюкозаміна і сиалових кислот. Ц. володіє слабкою каталітичною активністю, окислюючи поліаміни, поліфеноли і аскорбінову кислоту (вітамін С), бере участь в кровотворенні, транспорті міді до місць синтезу ін. медьсодержащих білків (наприклад, цитохромоксидази) і, мабуть, в регуляції рівня біогенних амінів. Існують генетично детерміновані варіанти Ц., обумовлені наявністю мутантів аллелей. При вагітності, інфекціях, анеміях і злоякісних пухлинах відмічено неспецифічне підвищення вмісту Ц. у сироватці крові, а при хворобі Вільсона — Коновалова і деяких ін. — зниження.
