Центр в машинобудуванні, пристрій, вживаний для установки деталі або облямовування на токарних, кругло-шліфувальних і ін. верстатах, а також в контрольно-вимірювальних приладах. Один кінець Ц. — робоча конічна поверхня з кутом при вершині 60 або 90°, інший — хвостовик з пологим конусом інструментальним для закріплення Ц. у шпинделі передньою бабки або пінолі (пересувній в осьовому напрямі гільзі) задньої бабки верстата. Якщо на оброблюваній деталі потрібно проточити торцеву поверхню, то на нерухомому Ц. передбачають виріз для виходу різця. Для порожнистих деталей застосовують грибкові Ц. із збільшеним діаметром усіченого робочого конуса, що контактує з конічною фаськой отвору деталі. Повідковий Ц., встановлюваний в шпиндель верстата, має на конічній робочій поверхні зубчики, передавальні рух оброблюваної деталі. Для усунення ковзання деталі по нерухомому Ц. при значних швидкостях обробки його замінюють Ц, що обертається. на підшипниках кочення. Виготовляються Ц. із загартованої сталі.
