Целібат (лат. caelibatus — безшлюбність чоловіка, від caelebs — неодружений), обов'язкова безшлюбність католицького духівництва. Декрети пап про Ц. в період раннього середньовіччя фактично не виконувалися. Строгого дотримання Ц. зажадав активний провідник Клюнійської реформи папа (у 1073—85) Григорій VII, що заборонив одруженим священикам виконувати свої обов'язки. Практично Ц. затвердився з середини 13 ст Католицька церква використовувала його як засіб збереження церковного землеволодіння (землі не дробилися між спадкоємцями). На 2-м-коді Ватиканському соборі (1962—65) робилися спроби переглянути питання про Ц.; папа Павло VI присік обговорення, але допустив до виконання деяких священицьких функцій дияконів, у тому числі одружених. У 1967 папа підтвердив непорушність і «святість» Ц.
Протестантські церкви Ц. відкидають. У православній церкві безшлюбність обов'язкова лише для чернецтва.
