Клюнійська реформа, сукупність перетворень, здійснених в кінці 10—11 вв.(століття) у католицькій церкві і направлених на її зміцнення. Центром руху за реформу церкви стало бенедіктінськоє абатство Клюні (звідси назва руху) в Бургундії (Франція). Основні вимоги клюнійців: реформування монастирів, введення в них суворого статуту, заснованого на принципах строгого аскетизму і слухняності, суворий контроль за дотриманням целібата (безшлюбності духівництва), заборона симонії (продажі і покупки церковних посад), проголошення повної незалежності реформованих монастирів від якої-небудь світської влади і від єпископів, безпосереднє підпорядкування їх папі. Під верховенством Клюні виникла могутня конгрегація, що включала сотні монастирів головним чином у Франції, а також у Німеччині, Англії, Північній Італії, Іспанії. Реально До. р. вилучав монастирі з-під влади єпископа, але робила їх залежними від місцевих світських феодалів (які частенько засновували ці реформовані монастирі, дарили їм земель, призначали абатів). В цілому клюнійський рух представляв по своїй соціальній суті спробу пристосувати церковні інститути (що знаходилися до 10 ст в глибокому занепаді) до нових умов феодальної роздробленості, було направлено до заміни єпископальній церкві новою, сеньйоріальною. Політичною і економічною зацікавленістю в цьому всього феодального класу (а не відродженням «духу релігійності», як стверджують багато буржуазних істориків) пояснюються швидкі успіхи До. р. Клюнійський рух грав велику роль в суспільно-політичному житті Західної Європи 11 ст Програму клюнійців удалося використовувати в першу чергу папству, що зробило її своїм знаряддям в боротьбі з імператорами за інвестітуру . Одним з керівників До. р. був Гильдебранд (майбутній папа Григорій VII). До. р. привів до утворення могутнього шару нового чернецтва, до значного зміцнення католицької церкви і величезного зростання папської влади в 12—13 вв.(століття)
Літ.: Чайковська О. Р., Клюнійський рух Х—Хi вв.(століття), його соціальний і політичний характер, в збірці: Питання історії релігії і атеїзму, [т.] 8, М., 1960.
