Хімічних волокон монополії капіталістичних країн. Група монополій, пануюча на капіталістичному ринку хімічних волокон. У більшості це потужні міжнародні хімічні концерни, що випускають волокна поряд з ін. хімічними продуктами (см. таблиця.).
Найбільші монополії по виробництву хімічних волокон в капіталістичних країнах (1974)
1 Включаючи інші текстильні товари. Оцінка. 2 Фінансовий рік, що закінчився 31 березня 1975.
3 Фінансовий рік, що закінчився 30 вересня 1974.
В середині 1972 11 компаній припадало на частку приблизно 60% всіх потужностей по виробництву хімічних волокон в капіталістичних країнах. Понад 10% їх було зосереджено на підприємствах найбільшого концерну «Дюпон», виробничі потужності якого оцінювалися в 1135 тис. т в рік. Потужності 2-го найбільшого виробника хімічних волокон — концерну «АКЗО» на середину 1972 оцінювалися у 200 тис. т целюлозних і 580 тис. т синтетичних волокон в рік (близько 7% потужностей по випуску хімічних волокон в капіталістичних країнах). Корпорація «Кортолдс», що спеціалізувалася на виробленні целюлозних волокон, в кінці 60-х рр. почала посилено розвивати виробництво синтетичних волокон. У 1972 її потужності складали 500 тис. т волокон, у тому числі 170 тис. т синтетичних. Річні потужності приблизно в 500 тис. т мали також компанії «Монтедісон», «Рон-Пуленк» і «Селаніз».
У ряді країн промисловість хімічних волокон практично підпорядкована 1—2 монополіям. У Великобританії «ІКИ» і «Кортолдс» припадає на частку близько 80% потужностей по виробництву хімічних волокон в країні; у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) 70% вироблень волокон зосереджено в компаній «АКЗО» (через фірму «Енка гланцштофф») і «Хезст»; хімічні концерни «Рон-Пуленк» у Франції і «Монтедісон» в Італії фактично контролюють виробництво і збут волокон в цих країнах. У США близько 80% виробничих потужностей належить 8 компаніям, з яких найбільші, — «Дюпон», «Селаніз», «Монсанге». Особливо велика роль монополій на ринках окремих видів хімічних волокон. Зокрема, у Великобританії виробництво целюлозних волокон повністю монополізоване «Кортолдс», а на ринку поліамідних і поліефірних волокон панує концерн «ІКИ».
Під впливом бурхливого зростання виробництва і загострення конкуренції на початку 70-х рр. в промисловості хімічних волокон посилився процес концентрації виробництва, зросло число злиття, збільшилася інтеграція з текстильною промисловістю. Останнє особливо характерний для компаній «ІКИ» і «Кортолдс», що скупили значну частину текстильних підприємств країни.
Надвиробництво і криза збуту хімічних волокон, що охопила цю галузь в 1970—1971 і в 1974—75, підсилили прагнення монополій до диверсифікації виробничих програм, до зниження витрат шляхом організації повного циклу виробництва — від сировини до готових текстильних виробів. В той же час однією з форм розширення ринків збуту стало створення монополіями філій і дочірніх компаній в ін. країнах. Конкуруючи з монополіями США, прагнучими розширити сферу впливу на ринках країн Західної Європи, західно-європейські компанії створюють підприємства в США. На початку 70-х рр. Х. ст м. розширили діяльність по будівництву підприємств в країнах, що розвиваються. У 1975 концерн «Дюпон» мав підприємства по випуску хімічних волокон в 10, «АКЗО» — в 13, «Кортолдс» — в 8, «ІКИ» — в 9 розвинених капіталістичних країнах, що розвиваються.
Висока монополізація дозволяє найбільшим корпораціям укладати картельні угоди, що передбачають розділ сфер впливу і підтримку певного рівня цін. Проте це не знімає конкурентної боротьби між монополіями, яка носить гострий характер, особливо в періоди кризисного стану економіки капіталістичних країн.
