Хрещення Русі, введення в Древній Русі в кінці 10 ст християнства як державної релігії. Розкладання первіснообщинного устрою і виникнення класової держави підготували умови для зміни язичеської релігії християнством. Вже в середині 9 ст, зважаючи на тісні зв'язки Русі з Візантією, християнство в його греко-православній формі набуло поширення серед пануючого класу Русі. У 10 ст християнами були багато наближених князя Ігоря, а його дружина Ольга близько 955 прийняла християнство. Проте державною релігією воно стало лише у зв'язку з прийняттям християнства і масовим хрещенням слов'ян, проведеним в 988—989 князем Володимиром Святославічем . З того часу християнство активно поширювалося феодальною державою і церковною організацією, що формується. У силу того, що церква була складовою частиною структури феодального суспільства, вона допомагала становленню феодального способу виробництва, освячуючи панування і підпорядкування, проповідуючи непорушність і справедливість класового експлуататорського суспільства. Введення християнства як єдиній державній ідеології сприяло об'єднанню території і зміцненню Староруської держави. Була створена централізована організація священнослужителів. Єдність релігії з релігіями древніх країн Європи робило Староруську державу частиною світового християнського суспільства, зближувало Русь з Візантією. Російська церква стала частиною Константинопольської патріархії, і Візантія довгий час прагнула поставити Русь в залежність від себе. Прийняття християнства привело також до змін в культурі староруського суспільства і її збагачення. На Русі поширюються ті, що досягли високого розвитку у Візантії живопис і архітектура, а також писемність і письмова література. Але в той же час переслідувалося язичеське, народне в своїй основі мистецтво: декоративне, музичне, хореографічне. Введення християнства, що супроводжувало впровадження феодальних порядків, зустрічало опір народних мас, в 11 ст антифеодальні виступи незрідка набували форми рухів проти нової релігії в захист язичества. До 13 ст поширеність християнської релігії обмежувалася в основному містами, після монголо-татарського навали християнство широко проникло і в село, хоча там окремі пережитки язичества зберігалися аж до 19 ст
Літ.: Повість тимчасових років, ч. 1—2, М.— Л., 1950; Бахрушин С. Ст, До питання про хрещення Київської Русі, «історик-марксист». 1937 № 2; Будовніц І. В., Суспільно-політична думка Древньої Русі (XI—XIV вв.(століття)), М., 1960; Рибаків Би. А., Перші століття російської історії, М., 1964; Церква в історії Росії (IX ст — 1917 р.) [Критичні нариси]. М., 1966; Winter Е., Russland und das Papsttum, t. 1, B., 1960.
